Грати фольк-рок в Україні 70-х було тим самим, що сьогодні чит | ПЛАЙ

Грати фольк-рок в Україні 70-х було тим самим, що сьогодні читати про життя-буття під 140 ударів у хвилину чи клепати вірусні поп-пісеньки для TikTok. Народні мотиви звучали у піснях кожного другого ансамблю, а безсумнівним лідером в цьому напрямі виступала київська “Кобза”. Тільки ніхто нині вже не згадує про №2 в етнороковому топі — івано-франківський гурт “Опришки”. А я от візьму і згадаю.

Хоча, який із двох бендів насправді виявився першим – запитання із зірочкою. Бо студент Прикарпатського педінституту Руслан Іщук зібрав “Опришків” у 1970-му, за рік до появи “Кобзи”. Хз, чи слава про музикантів вийшла б за межі їхньої альма матер, якби у грудні того ж року їх не запросили виступити на новорічному концерті для столичної елітки, яка прибула до Франика з якихось своїх важливих справ. Серед інших до делегації потрапили орденоносний авіаконструктор Олег Антонов і брати-композитори Платон та Георгій Майбороди, які подібну самодіяльність з гітарами люто хейтили. Втім, перформанс “Опришків” бомонду сподобався, і невдовзі гурт попросили вийти на біс вже в Києві, а опісля хутко відрядили на всесоюзні гастролі.

Повернувшись із туру визнаними селебами, франківці зачинилися на студії і почали роботу над записами для фірми “Мелодія”. Протягом 72-73 років “Опришки” зарелізили аж чотири платівки: три міньйони і одну середню (так званий "гранд" - формат, який залишився пережитком вінілової доби).

Як ви вже здогадалися, фішкою “Опришків” стали кавери на українські народні пісні. Саунд з акцентом на духових гурт завіз контрабандою від імпортних джаз-рокерів на зразок Chicago та Blood, Sweat & Tears, а електроорган прибило до їхніх берегів психоделічною хвилею. Зрідка музиканти писали і власні пісні, але виходило не айс. Взяти хоча б трек “Канни” (про квіти, а не кінофестиваль): тогочасні музредактори пушили його в усі щілини, але зараз під таке хібащо повільняки у придорожніх кабаках танцюють.