Справи в “Смерічки” гіршали. Членоголові червоні чиновники кен | ПЛАЙ

Справи в “Смерічки” гіршали. Членоголові червоні чиновники кенселили ансамбль як могли, а сам Зінкевич все частіше вступав у срачі з Яремчуком на предмет того, хто у домі хазяїн. Більше того, за роки нефанерних виступів співак посадив голос і думав іти зі сцени. Тим часом його ще й підступно заманювали на роботу в Ленінград. Але Василь Іванович не піддався на русняві провокації і зробив проукраїнський вибір. У 75-му на запрошення того ж Валерія Громцева співак приєднався до луцького ансамблю “Світязь”.

Історія “Світязя” – тема для окремої розмови, яку я обов’язково влаштую. А поки залишу тут запитання на поміркувати: як вийшло, що настільки потужний гурт не видав ЖОДНОЇ великої платівки? (Не рахуючи трьох пісень зі збірки “Естрадні ансамблі України” із Громцевим на вокалі).

Достовірного пояснення цього факту досі не існує, але є декілька версій. За однією, у музикантів не дійшли руки до альбому через супернапружений гастрольний графік. Тим не менше, за 70-80-ті у “Світязя” накопичилися студійні записи, яких вистачило б не на один реліз.

Інша теорія стверджує, що “безальбомість” ансамблю пояснюється безпартійністю самого Зінкевича. Справа в тому, що Василь Іванович ніколи не був членом компартії, та й жодної політичної партії взагалі! За радянських часів ця інфа всіляко замовчувалася, а після Незалежності почала виринати у розповідях приятелів співака. Звісно, комуняки всіляко тиснули на Зінкевича і пропонували йому смачні плюшки взамін на партквиток, але своїх принципів він не зрадив. Ось що означає справжній український патріот!

Зате Зінкевич та “Світязь” активно знімалися у популярних тоді фільмах-концертах. Пальці вгору, панове ютубери!