Існує дві версії того, як події розвивалися далі. За першою, – | ПЛАЙ

Існує дві версії того, як події розвивалися далі. За першою, – офіційною, – у Ротару нібито почалися проблеми з легенями, позбутися яких можна було лише живучи в морському кліматі. Через це співачка з чоловіком переїхали з Чернівців до Ялти, а заразом перевезли із собою музикантів. Неофіційне ж трактування стверджує, що насправді це була хитра спецоперація з анексії бренду “Червона Рута” та поступової русифікації ансамблю та його суперзіркової солістки. Але факт залишається фактом: від 1975-го ВІА “Червона Рута” перейшов під протекцію Кримської філармонії і на Буковину вже не повертався.

Тут варто зробити ліричний відступ і пояснити, чим був гурт Євдокименка у відриві від Ротару. Перш за все зазначу, що не всі свої альбоми Софія Михайлівна записала із “Червоною Рутою”. Серед яскравих винятків можна згадати її культову платівку з піснями Володимира Івасюка 1977 року в супроводі Естрадного оркестру українського телебачення та радіо. На ній співачці підспівувала Георгіна Кампо – бек-вокалістка “Червоної Рути”. Запам’ятайте це ім’я – далі я ще про нього згадаю.

По-друге, у “Червоній Руті” починали музиканти, які в майбутньому здобули славу поза ансамблем. Наприклад, Аркадій Хоралов – вокаліст і музикант московських “Cамоцветов” та тульських “Красных маков” (прийшов у ансамбль незадовго до Тараса Петриненка), який нині величає путіна та співає блатняк. Або співачка Анастасія Лазарюк – маловідома у нас, зате знана в Молдові та Румунії.

Ну і по-третє, “Червона Рута” давала собі раду і без Софії Михайлівни. Це було особливо помітно на концертах ансамблю, які зазвичай складалися з двох частин. Солістка з’являлася на сцені лише в другій. Перша при цьому виконувала функцію розігріву, де “Червона Рута” грала кавери на українські народні пісні та шлягери совєцьких композиторів. І було це саме те, що АВВА прописала: якщо диско – то зі скрипками, якщо повільняки – то так, щоб душу рвало.