Якби Юрія Рибчинського не існувало, його варто було б вигадати | ПЛАЙ

Якби Юрія Рибчинського не існувало, його варто було б вигадати. Ну бо справді: хто ще був не лише свідком, а й почасти учасником багатьох важливих подій нашої сцени від часів самого Івасюка і аж до, вибачте, Поплавського та Зіброва?

Історія успіху найголовнішого поета-пісняра української естради почалася 50 років тому. Хз як і шоб шо, але якось до рук молодого киянина Юри Рибчинського потрапив гороскоп особистого астролога Гітлера. У ньому йшлося про те, що той, хто народився 22 травня 1945 року, пов’яже життя із музикою.

‘WTF?’ – подумав Рибчинський. Нахилів до неї чи тим більше музичної освіти він не мав. Натомість стояв на роздоріжжі буквально між батьком та матір’ю, тобто – між спортом та літературою. З подачі Рибчинського-старшого Юра з дитинства займався футболом, баскетболом, фігурним катанням і стрибками з жердиною. Натомість мама виплекала у хлопця любов до поезії і навіть видавала по банці варення за кожен вивчений ним вірш.

У шкільні роки Рибчинський почав друкуватися в українській та всесоюзній пресі. За талановитого хлопаку впрягався суперстар радянської поезії, Євген Євтушенко, який бачив у Юрі гідного послідовника. І бути б Рибчинському вєлікім совєцьким поетом, якби не знайомство в армійському оркестрі з маестро Ігорем Покладом. На той момент композитор вже прославився хітом “Кохана” та продюсував жіночий ансамбль “Мрія”. Саме Поклад запропонував Рибчинському покласти його рядки на свою музику, і пішло-поїхало…

Я мав би продовжувати цей біографічний опус і далі, але не буду. Бо історія Рибчинського – не про прозу, а про поезію. Тому краще давайте зосередимося на музичних хайлайтах пісняра, а я як зможу їх прокоментую. Якщо у вас є улюблена лірика авторства Юрія Євгеновича, але у дописі я про неї не згадав – скидайте в коменти, послухаємо разом.