Вперше в літературі саме в творах Е. Т. А. Гофмана з'являєть | Пломінь
Вперше в літературі саме в творах Е. Т. А. Гофмана з'являється образ механічної людини, що може становити загрозу іншим. Як і багатьох сучасників, Гофмана хвилювало питання автоматизації та зростання присутності техніки в житті людини. Цій темі він присвятив кілька новел, серед яких «Автомати» та «Піщана людина». Поза тим, використовуючи метафору автомата автор також іронізував над усепроникною бюрократією, які присвятив також уваги в своїх карикатурах.
Для сюжету «Піщаної людини» (1816) автор запозичує однойменного фольклорного лиходія для зображення персонажа зловісного алхіміка Коппеліуса, винного в смерті батька головного героя, Натаніеля. За сюжетом, будучи дитиною він таємно проникає до кімнати, де дорослі проводять алхімічні операції, за що його погрожують позбавити очей. Уже дорослий герой закохується в прекрасну дівчину Олімпію, що згодом виявляється насправді автоматом, зробленим за сприяння того самого алхіміка та університетського викладача фізики. Від усвідомлення цього Натаніель божеволіє. Після одужання, здійнявшись на башту з нареченою, він намагається вгледітися в рухомий предмет на землі, діставши з кишені стару підзорну трубу, яку йому колись продав алхімік. Після одного погляду у вічко труби він знову божеволіє та викидається з башти.
У новелі підкреслений символізм зору, сліпого до визначення істинної природи людини, що засновує власні судження на поверхневих оцінках інших. Ця новела прикметна також своєю стилістикою, що однією з перших спирається на принцип виявлення жаху в повсякденному, даючи поштовх цілому жанру, надихаючи По, Лавкрафта та інших нам відомих авторів літератури жахів.
