Август Стріндберг (22.I.1849 — 14.V.1912), попри сьогоднішні | Пломінь
Август Стріндберг (22.I.1849 — 14.V.1912), попри сьогоднішній статус відомого європейського письменника й драматурга, колись через надто пильну увагу до жіночого питання отримав незмивне клеймо жінконенависника. Його «Червона кімната», в якій сатирично зображені богемні кола Стокгольма, вважалася взірцем шведської модерністської літератури. Стріндберг захоплювався філософією К'єркегора та Ніцше, теософією та герметизмом, містицизмом Сведенборга. Проте саме неприхована мізогінія перетворила його на довгі роки на маргінала. Він не знайшов щастя в жодному з трьох шлюбів — двоє з його дружин були акторками й вимагали написання п'єс спеціально для них, до того ж Стріндберг, який проголосив себе «сином служниці й аристократа», був стурбований популяризацією суфражистських ідей. Головним конкурентом для нього був норвезький письменник Генрік Ібсен, апологет рівності чоловіків і жінок у знаменитому «Ляльковому домі». Подейкували навіть, що в Ібсена над столом висів портрет Стріндберга, аби під тиском ворога робота над текстами йшла активніше. Але чи такою однозначною була мізогінія Августа Стріндберга?
Протистояння статей присутнє в багатьох творах Стріндберга. Наприклад, у зображенні старого ізольованого від світу подружжя в «Танцях смерті», або в садомазохістичній еротичній боротьбі лакея Жана та дочки аристократа у «Фрекен Жюлі». У збірці новел із недвозначною назвою «Шлюби» письменник прямим текстом відмовляв жінкам у свободі та рівності в подружньому союзі. Втім, існує теорія, що подібні тези були лише наслідком захоплення алхімією, де ані чоловіче, ані жіноче не є повноцінним началом. Відомо, що під час роботи секретарем Королівської бібліотеки в Стокгольмі, де він вивчав японські та китайські манускрипти, Август Стріндберг зацікавився буддизмом та китайською алхімією. А в 1896-му в період еміграції, в Парижі він ледь не спалив будинок, намагаючись перетворити свинець на золото, що, до речі, фігурує в його п'єсі «На шляху в Дамаск», де за процес трансмутації головному герою вручають дивну винагороду.
У популярній сьогодні п'єсі «Фрекен Жюлі» Стріндберг намагався, на думку літературознавців, зобразити трагічну неминучість загибелі старого світу, що наче прагне падіння та руйнування. Незважаючи на те, що автора прийнято вважати соціалістом, на пізньому етапі творчості, після написання автобіографічного «Інферно», він критикував індустріальне суспільство, позитивізм та протиприродний тріумф слабкості над силою, що для нього включало різні прояви емансипації мас.
Творчість Августа Стріндберга багато в чому можна віднести до містичного символізму, крім того, він випередив зародження експресіонізму. Його захоплення тематикою Смерті, з якою письменник вів постійний «діалог», вплинуло на іншого знаменитого шведа й такого ж невизнаного на батьківщині генія — Інгмара Бергмана.
Кадр з фільму музи Бергмана Лів Ульман — «Фрекен Жюлі»
