2023-02-14 19:23:29
Бог поругаємий не буває!
1958 р. Над Троїцьким собором Свято-Успенської Почаївської Лаври з'явилася Мати Божа вся у чорному одязі, з омофором у руках, передвіщаючи лиха на Святих Почаївських горах. 1959 рік. В чернечій обителі – атеїстичний розгул. 10 серпня закривають Скит, на ченців чекають жорстокі випробування, храми оскверняють. У Свято-Духівській церкві розміщують склади; у церкві Усіх Святих розміщується психіатрична лікарня; у Святая Святих - більярд. Але Бог поругаємий не буває!
Секретар Почаївського райкому Ічанський (Яковичанський), який особисто брав участь у закритті Скита, наважився увійти у вівтар, власноруч зривав ікони, тупцював їх ногами. На запитання одного з монашествуючих, чи не боїться він гніву Божого, відповів: «Якщо є Бог, то нехай Він забере у мене найдорожче, що маю».
Цього ж дня у Львові на автозаводі «ЛАЗ», в інженерно-хімічній лабораторії якого працювала його улюблена дочка Людмила, яка лише розпочинала свій трудовий та життєвий шлях після інституту, вибухнув балон із сірчаною кислотою. Внаслідок вибуху дівчина отримала 95% опіків тіла, від яких і померла. Увечері, опечатавши будівлю обителі, залишивши наряд міліції, її батько вирушив до себе в робочий кабінет, де на нього чекала телеграма про смерть доньки. Буквально через два дні його дружина збожеволіла, а через тиждень застрелився його син на одному з місцевих цвинтарів.
Три десятиліття панували безбожники на Святій Скит-Горі. Але Господь і тоді не лишав обителі. У храмах ночами, як згадують очевидці, чувся ангельський спів.
8 серпня 1990 року знову затеплилася лампада чернечої молитви у Скитських храмах.
469 viewsОн... Архд., 16:23
П
