Одного разу 1995 року чоловік середнього віку пограбував два б | ПсихоЛогічно. Самопізнання та розвиток

Одного разу 1995 року чоловік середнього віку пограбував два банки Піттсбурга серед білого дня. На ньому не було маски або будь-якого іншого маскування, і він усміхався, дивлячись у камери відеоспостереження, перш ніж виходити з кожного банку. Пізніше тієї ж ночі поліція затримала враженого злочинця Макартура Уїлера. Коли йому показали записи з камер, Уілер дивився здивовано.
«Але ж на мені був сік», — промимрив він.
Вочевидь, Уілер вважав, що нанесення лимонного соку на шкіру робить його невидимим для камер відеозапису. Адже лимонний сік використовується як невидиме чорнило, тому, за логікою Уїлера, поки він не знаходиться поруч із джерелом тепла, він повинен бути повністю невидимим.

Поліція дійшла висновку, що Уілер не був божевільним чи під впливом наркотиків — просто він глибоко помилявся.
Чим більше людина знає, тим очевидніше для неї, наскільки ці знання мізерні (згадаймо фразу, що приписується Сократу «Я знаю, що нічого не знаю»). З тим самим успіхом цей закон працює і навпаки: чим менше людина знає, тим впевненіша вона у своїх знаннях та їх безмежності.
Якщо цікаво розібратися з когнітивним спотворенням роздутої самооцінки та #ілюзії_ компетентності (так званий #ефект_ Даннінга-Крюгера), чекаю на вашу «вподобайку»
#ПсихоЛогічно_просамооцінку #цікава_психологія