День народження Іздрика: Станіславський феномен, ЧАЕС і прон | PocketBook - усе про книжки📚
День народження Іздрика: Станіславський феномен, ЧАЕС і прониклива лірика
Сьогодні свій день народження святкує один із тих першопроходців, що принесли в українську літературу, натомлену й пригнічену радянськими часами, іскру сучасного постмодерну.
Вітаємо Юрія Іздрика, бажаємо творчої наснаги, і, звісно ж, пропонуємо дізнатися декілька цікавих фактів про одного зі стовпів сучукрліту!
Ліквідація аварії на ЧАЕС
Життя ще не встигло як слід розпочатися, а молодий Іздрик вже змушений був ризикувати власним здоров’ям. У 1986 році, його, як військовозобов’язаного, прямо з воєнкомата відправили у Чорнобильську зону на будівництво саркофага. Втім, майбутньому письменнику ще відносно пощастило – хоч він і працював щодня біля станції, його наметове містечко знаходилося поза зоною найбільшого ураження.
Станіславський феномен
Імперія тріщить по швах і от-от розвалиться... Наприкінці 80-х, однією зі столиць українського культурного ренесансу стає Івано-Франківськ. Саме тут Іздрик і подружився з Андруховичем. Ці двоє, а також Тарас Прохасько та Володимир Єшкілєв стали ядром так званого Станіславського феномена, що наповнив українську літературу свіжістю й оригінальністю постмодернізму.
Постмодернізм у 90-х? Що ж тут нового?!
Дійсно, іронічний, допитливий та по-хорошому божевільний постмодерн з’являється на Заході ще у кінці 60-х… Але Україна була міцно законсервована за залізною завісою, тому світові літературні тенденції десятиліттями проходили повз нас. Та відчувши перші подихи свободи, Іздрик, Андрухович, Прохасько та інші талановиті автори починають вписувати українську літературу у світовий контекст. Їх твори закохують читачів своєю оригінальністю, сміливістю, відсутністю звичних рамок.
Довгий шлях від прози до поезії
Юрій Іздрик – це справжня людина-оркестр, адже за свою кар’єру він встиг перепробувати ледь не всі види творчості! Спочатку він випускав літературний журнал «Четвер», потім присвячує всього себе письменницькій діяльності, далі переключається на малювання, заробляючи на життя картинами. Потім був театр і постановки Дікенса й Селінджера. Коли Іздрик нарешті повертається до письменництва, то видає декілька дуже успішних романів: «Воццек & воццекургія», «Подвійний Леон», «ТАКЕ». Останній з них отримує премію Книга року BBC. І це ми ще не згадували про численні музичні проєкти!
Нарешті, одного прекрасного дня він раптово переключився на поезію. За словами Іздрика, «проза закінчилася» і він просто почав писати римовані рядки. Але хіба ж можна передбачити, чого чекати від Юрія далі?
На честь дня народження сучасного класика, пропонуємо познайомитися з чудовою добіркою його віршів «Після прози»!
