Мені зараз дуже складно писати психологічні та мотиваційні тексти. Так, я маю фах і знання, я сама працюю та знаю, що зі мною діється (чому реагую так чи інакше, яка в мене стадія прийняття, чому в мене такі реакції). Але я живу в цій країні, тим самим як і кожна з вас, і навіть коли мій мозок і досвід знають, що до чого, моя психіка, нервова система та емоції кажуть «почекай, ти профі, але…».
І хоч в нас тут декілька експертів-авторів і певно ви це помічаєте по трохи різному стилю постів (чи ні?), ми всі приблизно в одному стані. Бо коли час невпинно наближається до 5,5 місяці, новини день від дня сиплються по голові білю, а ракети/артилерія/пулі все ще летять в наші міста, де гинуть наші люди, не можна залишатися стороннім профі.
До чого це я? Якщо вам хочеться поділитися думками, коментуйте, ми почуємо та зрозуміємо у тому числі як і просто люди. Жінки. Українки.
Обняла. Доброго ранку, спробуйте хоч трохи відпочити сьогодні.
