сухе літо кришиться, ллється крізь пальці попелом, лишається | Українська поезія📖

сухе літо кришиться, ллється крізь пальці попелом,
лишається стигмами на долонях.
вплавляється в груди оловом, топить легені, зношує серце під формою від телефонних розмов:
між нами дроти, по яким пливуть голоси
мерців.
між нами хрести на яких номери без імен.
між нами контурні карти, кордони смерті.
між нами чорна вода, по якій босоніж біжить свята марія з пораненим на руках.

неси його до казарми, в сліпучу темряву густого пилу,
приший йому заново руки і ліву ногу.
забери його біль, маріє,
забери його пекло і втому.
впади на коліна, попроси у диявола й бога, повернути йому дихання і відчуття.
його спогади попроси, його сни і надії,
його перше кохання і ще,
якщо тобі вдасться, маріє,
тільки
якщо
тобі
вдасться,

попроси повернути його життя.

Tata Kepler