У людської любові, кажуть, виправдання нема. Верне серпень до | Українська поезія📖

У людської любові, кажуть, виправдання нема.
Верне серпень до берега і намацує землю веслом.
Все як є залиша, зобов’язання з себе зніма.
Не зронивши ні слова.

Не людина, а равлик, що дім свій на спині несе.
Всі такі ми тепер, кого вирвало з дому війною.
Кожен постріл, за милі, влучає в самісіньке серце.
Це насправді з тобою.

Буде вересень довгим і жовтень потягне за ним.
Але наші історії розпочалися у лютому.
І не стишити біль, і не стримати спогадів дим.
Просто мусимо бути.

У людської любові, кажуть, виправдання нема.
Ми в бажанні вернутись додому лишаємось дітьми.
І оця надміцна пуповина до смерті трима.
Правди нікуди діти.

Марко Терен