лещата Коли йшов на щуку і ловив на жабку, було дуже жарко, с | Поетична майстерня Паші Броського 🪶

лещата

Коли йшов на щуку і ловив на жабку,
було дуже жарко, скроні у лещатах
затискала спека, стомлюючи очі;
день ставав коротшим, червінню пророчим.
Хмиз як кішка плутав під ногами стежку,
коли в лісі вперше - від шляхів залежить,
чи знайдеш дорогу межи териконів
вздовж ріки у спеку, що стискає скроні.

Коли йшов по полю, нив, бо скроні тисне;
ґрунт немов кавун вже перезрів і тріснув,
оголивши землю, жили крейди з кряжа,
що мені не скаже, як постане стражем,
на ріці ізловить декілька снарядів,
а тоді навряд чи мав би я це знати.

Коли йшов у кедах, назбирав напевне
весь пісок в шкарпетки - так летів до тебе.
Черга ця нестерпна, голіруч - не в змозі:
взяв я по дорозі парочку морозив.
Попри лід фруктовий так горіли щоки,
хвилювався чокер, що завадить щось нам,
та жага лишалась, охопив я спину,
стала ти навшпиньки, ніц нас не спинило.

Йду у ніч по спогад - то згадати варто,
Кряж тепер на варті; правди не сховати:
утекло минуле з особистих хронік,
та лише з тобою забував про скроні.

Максим Чурков (Немаксим)