Скроні лоскоче волосся, мов хмизом Ти вчора грайливо мене лоск | Поетична майстерня Паші Броського 🪶

Скроні лоскоче волосся, мов хмизом
Ти вчора грайливо мене лоскотав.
Навшпиньках, мов діти, ми бавились в лісі,
Торкнувшись усіх, що в душі є октав.
Ми встигли з тобою багато згадати,
Як дітьми ще вкрали в сусіда кавун,
А потім босими ногами до хати
Летіли, немов диких звірів табун.
А ти пам'ятаєш, як крейдою, милий,
Ти моє ім'я під вікном малював?
Мій батько на тебе відро води вилив
І в той день ти вперше мене цілував.
А ще ми на річку з тобою ходили,
В те саме відро ти ловив карасів.
І часто казав нам дідусь твій похилий,
Що він колись теж так безмежно любив.
Нам ще є багато чого пригадати...
Мій чокер червоний - яка була модна!
І ревнощі твої до старшого брата,
Я все дивувалась, хіба ж то так можна?!
Як добре, що в нас всі ці спогади є
І в літню виснажливу спеку,
Коли нам, дорослим вже, сумно стає
Ми можем поринуть далеко,
У ті безтурботні насичені дні,
Зі смаком морозива і лимонаду,
Вони були дивні, легкі й чарівні,
Посміхнись і частіше їх згадуй.

vinokurova_lia