В моїх скронях пульсує любов До нестерпної милої дами. Я для н | Поетична майстерня Паші Броського 🪶

В моїх скронях пульсує любов
До нестерпної милої дами.
Я для неї лиш стид і позор,
Не знайомить мене з батьками.
Називає мене диваком
Хіба ж інші не будуть так звати ?
Називає мене селюком,
Бо не вмію красиво вдягатись.
Якось раз я побачив здаля
Як ця краля морозиво їла.
Підійшов на понтах до ларька,
І сказав: "може б ти похуділа ?"
Скільки ж злості тоді було ,
Вона в ярості червоніла.
Якби поруч із нею був хмиз,
Так на ньому мене б і спалила.
Все одно скоро стане моєю!
Я до РАГСУ її відведу,
Одягну чорний чокер на неї,
Та білесеньку ніжну фату.
А на себе нові шкарпетки,
Та заправлю у них штани.
І навшпиньки у своїх сусідів,
Наломаю малій верби.
Візьму крейду у свого брата,
Напишу люблю під вікном.
Із баштану зірву кавунчик,
І до неї в гості піду.
Прибігаю на крилах кохання
А вона видає мені в лоб
В мене з Свєтою отношенія
Так що геть від сюда холоп.
Колосально все помінялось
Зрозумів я тут водночас
Не закохуйся друже у щуку
Якщо ти всього лиш карась.

yana4you_

Вірш, звісно, недопрацьований і з купою кліше, але чогось такого і бракує простим людям далеким від поезії. Легко, попсово, ненав'язливо. Для експерименту викладу окремим дописом.