2022-05-15 23:24:07
До рук взявши пензля, майстерно уявиш ти,
Що за Україну пішли воювати коти.
В них берці на лапах, за спиною – автомат.
«Сміливці, до бою швидш!» – винявкнув білий комбат.
«Завзято порвемо лихих тих триколірних псів,
Залишимось жити неначе один – усі.
У пам'яті дехто, а дехто – на рідній землі.
Смугасті, руді, білі, чорні, великі, малі.
В нас вуса не вуса – а нерви, сталеві дроти.
Ми гаубивць, танків трофейні недопалки будем тягти
На вусах козацьких міцних-преміцних, як наш дух!
Ми зроблені з волі та правди до кінчиків вух».
Здіймаєш ти пензель, мов паличку чарівну,
Не знаючи втоми очей і не знаючи сну.
Вбачаєш у кожнім бійцеві пухнастому тих,
Що землю боронять Вкраїнську від армії лих
І ані на крок не відступлять від серця свого,
А зроблять у сто разів більше ніж все, щоб вогонь
Чужинської люті назавжди безславно погас.
Малює художник героїв, яких не зістарює час.
Тетяна Ліра (Осіпенко)
41 views20:24
П
