друже, сьогодні поговоримо про болюче і важливе, адже 18 трав | понад хмарами зорі парами
друже,
сьогодні поговоримо про болюче і важливе, адже 18 травня – це день пам'яті жертв депортації кримських татар. радянська влада відібрала в людей дім, витіснила з їхньої землі. геноцид цього народу відбувався у кілька етапів: окрім переселення до Узбекистану у 1944 році, 17 квітня 1938 року "совєти" вчинили розстріл кримськотатарської інтелігенції. але слово та ідея – незнищенні, тож зачитаємо тобі кілька віршів із доробку незламних майстрів.
***
Іса Абдураман
Забудь про сум і про печаль,
Ув очі глянь весни!
В зелену закохайся даль
І в голос тишини.
Учися в сонця доброти,
Що гріє все навкруг,
В птахів учися висоти,
Що перехопить дух.
Учися в соковитих трав,
Як рідний край любить!
В троянди вчись, що на вітрах
Красою пломенить.
Але найбільше вчися в гір:
Стіною, як вони,
Повстань супроти ворогів -
Їм шлях перепини!
***
Шамиль Тохтар-Газі
Хто це вони такі?
Живуть серед, лісів, а нема в них і поліна дров, чим затопити.
Живуть коло води, а щодня буває так, що й води напитися не можна.
Хлібороби вони, сіють хліб, а нема борошна, чим погодуватися...
То — татари, свої кримські люди,
То — ми, сини цього рідного краю!
Треба знаття-науки, а нема грошей на науку,
Язика зв’язано, говорити не можуть.
Нема в них з чого жити, хіба що з повітря...
То — татари, свої кримські люди,
То — ми, сини цього рідного краю! Була в них колись чимала земелька, та не стало її.
Було їм колись право жити, та вже тому праву край!
Голодненька в них тепер, а колись були добрі достатки...
То — татари, свої кримські люди.
То — ми, сини цього рідного краю!
Було їх тут колись мільйон та й ще півмільйона;
Теперечки їх обмаль, добре як тисяч з двісті.
Та й тим здебільша нема де притулитися...
То — татари, свої кримські люди.
То — ми, сини цього рідного краю!
***
Осман Ак-Чокракли
(народ. 1879).
ЩО ДУМАЄ ТАТАРКА
Навкруги вас — стіни та стіни, І вікна — очима на подвір’я.
Щодня сонце сходить й заходить, А наше лихо — не меншає, більшає.
Зачинено за нами двері, геть і кожну продушину; баркани — височенні; А в садку над вами вільно літають вільні пташки!
Та сонячне світло світить на небі,
Та хмарини набігають й одбігають...
Ані стіни, ані баркани не розуміють,
Як бідують-сумують татарки, оті пташки в неволі.
Мордуються вони так, що й плакати не сила. Терплять вони, терплять — аж поки згинуть.
***
Акдульгаффар Шейх-Заде
РОЗБІЖНІСТЬ
Не второпаю я людей сього світу:
Природу їм дано святу, а звичаї — не такі, як каже природа.
Ох, чи не добре б було, коли б не було тієї неприродносіи?
Коли б не було розбіжности між природою й звичаями? Якщо, Абді, ці твої слова мають силу хоч над тобою самим, То соромся на догоду звичаям іти проти природи.
Вісімнацять ліг тягнеться моя боротьба проти світових норовів, Аж тіло мос ослабло, не стало силь й снаги.
***
Гімн кримськотатарського народу
Ant etkenmen, milletimniñ yarasını sarmağa,
Nasıl olsun bu zavallı qardaşlarım çürüsin?
Onlar içün ökünmesem, qayğırmasam, yaşasam,
Yüregimde qara qanlar qaynamasın, qurusın.
Ant etkenmen, şu qaranğı yurtqa şavle sepmege,
Nasıl olsun eki qardaş bir-birini kör'mesin?
Bunı körip buvsanmasam, muğaymasam, yanmasam,
Köz'lerimden aqqan yaşlar der'ya-deñiz qan olsun.
Ant etkenmen, söz bergenmen millet içün öl'mege,
Bilip, körip milletimniñ köz' yaşını sil'mege.
Bil'mey, kör'mey biñ yaşasam, Qurultaylı han olsam,
Kene bir kün' mezarcılar kelir meni kömmege.
*
Я поклявся, мій народе, що зцілю тебе від ран.
Не бур’ян ви, браття милі, - чом зогнити вам дотла?
А не стане в мене духу йти на муку задля вас –
Хай гаряча кров у серці запечеться, мов смола.
Я поклявся, рідний краю, що розсію я туман.
Не сліпі ви, браття любі, - чом у темряві ваш путь?
А якщо про вас забуду, збайдужію я до вас –
Хай мої горючі сльози морем крові потечуть.
Я поклявся, браття рідні, що життя за вас віддам.
Чом би мав я вас зректися, свій порушивши обіт?
Смерть на кожного чекає, свій заносить ятаган -
Стань хоч ханом Курултаю, проживи хоч сотні літ...
(Автор перекладу: Михайло Карповий)
***
картина: Рустем Емінов, "Unutma" (Пам'ятай), 1997.
