понад хмарами зорі парами

2022-01-12 22:34:26 12 січня - День політв'язня. День, коли ми згадуємо про всі злочини радянського режиму, про всі репресії тоталітаризму, про В'ячеслава Чорновола, який у 75 запровадив традицію, про всіх найстійкіших та найвразливіших різноманітних людей зі сходу та заходу, що ціною власної свободи виборювали для нас нашу свободу, про власні проблеми недосконалої системи, про цінність свободи та вибору.

Саме у січні 72 відбулась найбільш масова та жорстока хвиля арештів дисидентів. Саме тоді були заарештовані всі відомі дисиденти України: у Києві — Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба; у Львові — В'ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець. Згодом у 76 утворилась УГГ, що продовжила боротьбу та протистояння із КГБ.

Надзвичайно важко уявити життя в контексті тих днів та слухати історії про ув'язнення за вільне волевиявлення, проте єдине зрозуміло точно: завдяки цим історіям ми об'єднані та вільні й боротьба триває Відкрити / Коментувати

2021-12-21 20:15:16 https://open.spotify.com/track/1GT4VFRNFDAwmbhztzKgMT?si=RWuCrugYS6yI_8Lzde3OEg&utm_source=copy-link Відкрити / Коментувати

2021-12-21 20:08:55 Відкрити / Коментувати

2021-12-06 20:00:44 Я переплутала в темноті твій харчок із золотом
Ну в темряві багато чого здається не тим чи є насправді
Зоряне небо насправді було лише в очах після падіння
На траві в тому сквері лежачи восени на зірки не подивишся
Зірок зараз не видно як і твоїх очей ви надійно сховались
Та я більше й не шукаю в мене справді на це немає часу й ресурсу
Я задихаюсь поміж гіпсокартонних коробок
Якими колись милувались й мріяли там існувати
Які насправді були колись чимось ідейно практичним та можливо красивим
Насправді й після ядерної війни ті хто залишаться знаходитимуть в руїнах прекрасне
Бо насправді іншого не існує іншого не буває порівняти нема із чим
Насправді в тих коробках багато чого красивого якщо розмити все інше тло
Ось така невиразна рутина сірості з перемінною хмарністю
Безперервна рутина день-ніч кличе
Треба йти та не повертатись насправді.

"Кожен з нас є буханкою хліба з відірваним окрайцем" - Мирослав Ягода. 1989. Полотно, олія Відкрити / Коментувати

2021-12-02 02:18:26 Ми - загублені діти на касі супермаркету,
Яких батьки залишили, щоб не стояти в черзі
Магазин розміром із космос, нескінченну велетенську орбіту
Де твої сльози всихають поміж різного гавкоту
Де нікому насправді немає ні до кого діла
Де всі метушливо розбіглися по своїх справах,
Очі ховаючи, після впізнання в цих дітях себе
Ми, виростаючи, десь ненароком втрачаємо крила

Втрачаємо сили втрачаємо віру втрачаємо себе,
Але завжди залишаємося дітьми, яких залишили чекати на блядській касі
Стрічка рухається, немає інших шляхів - стоїш заклякло та чекаєш спасіння
А всі хто позаду чекають зсуву, його немає вічність
Й ти просто біжиш не знаючи куди
Біжиш в нікуди не знаючи шляхів, губишся в рядах, стовпцях, полицях
А врешт про тебе згадають та повернуться, коли всередині щось буде обірване та розтоптане натовпом залишене назавжди невиразним "вільна каса" Відкрити / Коментувати

2021-11-27 20:30:44 21 листопада

Це все вона
В ній суперечність на кожній станції
Мозаїки з вічної смальти
Попри декомунізацію так і блищатимуть
Вони пройшли довгі дистанції
Побачили все що варто й не варто
Бачили сльози від радості й від митей протестних хвиль
Бачили війни, бачили втрати, цінність людських зусиль
І ще не бачили купи всього теж
З часом тьмяніють, але барв, їм немає меж
Щодня тисячі різних повз проходять та не вбачаюють
Або просто болюче мов скелю лупають
Та що їй із того, вона стоїть як стояла
І ще довго вистоїть, хоч горя зазнала
Та не поразки

Моя свобода, моя гідність, моя країна Відкрити / Коментувати

2021-11-12 22:25:14

Відкрити / Коментувати

2021-10-25 21:09:49 Не люблю крапки там де можна ставити кому
І взагалі кому ми повинні ставити знаки щоб нас розуміли й для чого
Перестану читати склад вареної солі й хрому
Перестану читати інструкції від чогось дуже нового
Навчусь пояснювати себе без знаків без символів слів
Навчусь розуміти світ так як ти не зумів
А коли навчусь покажу тобі як можливо інакше можна
І мине відчуття неналежності хмара тривожна Відкрити / Коментувати

2021-10-15 16:00:05 Є такі побутові речі, які роблять справді щасливими,
Вони поруч завжди, вони є в ейфорії, в осінні зливи,
Та буденність все поглинає, забуваєш про цінність
Ці речі завжди під носом, вони є навіть у тлінність
Та теплі морози, коли зимно й доволі плинно
Я розношую свої штані піжамні, що люблю їх безмежно сильно
Вони бачили рідне місто та бували у всіх провулках
Та чомусь я забуваю, що без них не було б притулку
Бачили всі галереї, протести, трамваї та потяги
Ліхтарі харківського метро, всі закапелки та протяги
Подільські кав'ярні, держпроми, львівські сквери та брами
Усі ті місця, в яких не місце простим піжамам
Вони бачили біль та радість, грози, трави, сніги, костели
Вони бачили все, гріли, рятували, були мені домом, оселею
Проте це все про цінність дрібниць, зовсім не про піжами
Дякую, що просто взяла й купила їх колись на базарі, мамо Відкрити / Коментувати