Огидні терористи бояться український прапор як чорт ладану. Бояться нашої сміливості, свободи та сили. Вже 10 років минуло з дня, коли за проукраїнську позицію депутата Горлівської міськради Володимира Рибака бойовики викрали, закатували його й втопили тіло в річці.
За те, що він у прямому етері, не боячись окупантів, намагався зняти з будівлі міськради псевдопрапор бойовиків і повернути український. Вже 10 років триває наша частина боротьби за свободу та незалежність України. І вже 10 років не змінюється її сенс. Стає масштабнішою, більш кривавою, десь припускаються помилок, десь є успіхи, але суть залишається та сама.
Терористи показали своє огидне нутро ще в 2014 році. І продовжують тероризувати наш народ уже 10 років. От хто загрожував їм сьогодні в Чернігові? Жінки, діти? Черговий огидний злочин окупантів.
Вони боряться за те, щоб безкарно катувати, ґвалтувати й наживатися, прикриваючись своїми ганчірками та людожерськими ідеями. Ми боремося за те, щоб над європейськими безпечними заможними містами, де живуть вільні українці, майорів український прапор. Саме тому ми переможемо, бо справедливість – на нашому боці.
Памʼятаю, як ми з дочкою та дружиною Володимира підіймали наш український прапор на Софійській площі — це був потужний символ. Його справа продовжується.
Вічна памʼять Володимиру Рибаку. Вічна памʼять усім, хто повертає український прапор на наші землі.
Telegram Facebook Twitter
