У ДОРОЗІ Серйозно вивчати психологію і навчатися водінню авто | Психолог Анастасія Іванова🔸️Україна

У ДОРОЗІ

Серйозно вивчати психологію і навчатися водінню авто я почала майже одночасно сімнадцять років тому. Відтоді обожнюю одне й друге і сподіваюся, що ці заняття триватимуть у моєму житті якнайдовше.

За кермом пильно слідкую за дорогою, але люблю послухати музику і подумати час від часу про різне. Цю пісню чомусь ніколи не перемикаю, щоразу слухаю до кінця. Згадую як я, радянський підліток кінця 80-х, бігла із фоткою хлопців у перукарню, щоб зробити таку ж зачіску. Тоді вони були однаковими і для дівчаток, і для хлопців. Розуміла, що «відгребу» за зовнішній вигляд від батьків та вчителів, але кого це зупиняло!

У ті роки навіть у повітрі вже відчувалося, що невдовзі чекають великі зміни, і зворотній фінальний відлік вже увімкнено. До 91-го, нової держави, нового невідомого життя залишалося кілька років.

...Я ще в дорозі, їду чудовим лісом, і спогади ведуть мене до думки про те, що мабуть у цей період я починала уявляти собі, як складатиметься моє подальше життя: яка я буду, з ким я буду, де буду жити, чим займатися, яку освіту отримувати, як зароблятиму.

Треба сказати, що плани мої складалися досить важко, і результати моїх уявлень не дуже подобалися мені.

Взагалі думки, пов'язані із майбутнім, майже завжди викликають тривогу. Тому так хочеться все продумати до деталей і заспокоїтись. Так будуються наші уявлення і, нажаль, наші ілюзії.

Добре, коли ми розуміємо це і можемо бути більш гнучкими, корегуючи свої плани впродовж життя, та позбуватися ілюзій. Але коли цього не трапляється, нас може чекати сильне розчарування собою і своїм життям.

Чи відповідає зараз моє життя моїм колишнім уявленням? Ні. Я такого і надумати не могла. Але від того немає розчарування.

Чи здійснилося те, про що мріяла? Щось здійснилося, щось — ні. Але відбулося й таке, про що навіть не мріяла, і це виявилося неймовірно круто!

Чи важливо, щоб здійснювалося все, про що мрієш? Не знаю, але більше схиляюся до того, що не важливо.

Чи подобається мені, що життя повело своєю дорогою, не дуже схожою на уявлення про неї? Так, хоч іноді від того нелегко, проте цікаво.

Виявляється, що на сьогодні для мене важливішим за втілення мрій стало набуття життєвого досвіду і прагнення до розвитку адаптивності, залишаючись за кермом свого життя. Чи можна було таке уявити, я не знаю!

А про що ви думаєте в дорозі? Що ви думаєте про своє життя?


#відверто