Теорія прив'язаності У середині минулого сторіччя Джон Боулбі, англійський психіатр і психоаналітик, здійснив справжню революцію у розумінні відносин між дітьми та дорослими.
Спостерігаючи, як діти реагують на найближче оточення, він, спираючись також і на власний досвід виховання та зростання в аристократичній відстороненій родині, сформулював власну теорію.
У 80-х роках соціальні психологи Сідні Хазан та Філіп Шейвер використали цю теорію, аби проаналізувати особливості побудови романтичних стосунків дорослих людей.
Тип прив'язаності — це сукупність патернів поведінки при взаємодії людей, яка характеризується емоційним фоном, діями та реакціями на них.
Виділяють чотири типи прив'язаності, які можуть бути реалізовані у стрсунках. Насамперед мова йде про партнерські стосунки та дружбу.
Це надійна, безпечна прив'язаність — і ненадійна, розподілена на тривожний, уникаючий і тривожно-уникаючий (амбівалентний, дезорганізований) типи.
