​​Гічкок знімав кіно, поки йому дозволяло здоров'я. У 70-тих, | Пусто

​​Гічкок знімав кіно, поки йому дозволяло здоров'я. У 70-тих, у пізній період своєї творчости, він частково повертається до європейського простору. Сьогодні ми розповімо, якими ж були його останні режисерські роботи.

У цей період режисер активно співпрацює з французькими акторами, адже у другій половині 60-х мав невдалий досвід із американцями (так «Розірвану завісу» 1966 року вважають однією з найбільш провальних картин). Крім того, Гічкок знімає у Великобританії та звертається до європейської суспільно-політичної проблематики.

У рамках курсу «Кіно 101» ми розглядаємо три картини цього періоду: «Топаз», «Безумство» та «Сімейна змова».

«Топаз» — шпигунський трилер з інтернаціональним розмахом. Сам Гічкок не вважав цю картину надто вдалою: фінал перезнімали двічі. Та на її прикладі ми прослідкуємо, як змінювалась та розвивалась шпигунська традиція режисера під впливом його авторської манери.

На відміну від попередньої роботи, «Безумство» зібрало багато схвальних відгуків та чотири номінації на «Золотий глобус». У місті з’являється серійний вбивця, який душить своїх жертв чоловічими краватками. Поліція швидко знаходить злочинця, але чи правильні їхні звинувачення? Спойлер: ні. Цей фільм — повернення Гічкока у лондонські декорації та до роботи з британськими акторами.

Не можемо оминути «Сімейну змову», яка стала останньою картиною режисера. Дивимось цю кримінальну комедію, аби зафіксувати та проаналізувати, яким вийшло завершення творчого шляху митця: чи дотримувався він своєї усталеної манери, а чи вдавався до якихось інновацій.

Нагадуємо, що детальний аналіз цих фільмів та творчости Гічкока загалом ви можете знайти у курсі «Кіно 101». Він, як і інші бонуси, доступний нашим патронам : patreon.com/pustoproject