Про легендарний період історії України. Увесь дописемний пері | rawr_says

Про легендарний період історії України.

Увесь дописемний період у нас — легендарний. Дописемний не тому, що писемності не було, а тому, що джерела з тих часів не збереглися, і до нас дійшли у пізніших переписах.

Саме тому більшість того, що ви знаєте про часи до десятого, а то і до п'ятнадцятого століття — легенди, при чому не наші, а так звані «мандрівні сюжети». Тобто місцева основа під ними є, але самі сюжети запозичені.
Бо нащо придумувати щось нове, якщо все вже написали?

Історія про поликання варягів княжити — мандрівна легенда, така ж є в Англії – про те, як брити покликали до себе трьох саксонських братів.

Історія про княгиню Ольгу та спалення древлян — теж, оскільки є переробленою легендою про шведську королеву Сіґрід Горду, яка у свою чергу заснована на ранніх європейських легендах, які мають під собою біблійні мотиви, а ті у свою чергу, запозичені десь з Аккаду. Хоча у нас ця легенда зʼявилася не просто так - приблизно за тих часів дійсно був спалений Коростень.

Пам'ятаєте, як Віщого Олега змія вкусила? Те ж саме, існує ще з десяток європейських легенд, правителю чи герою передбачали смерть від коня, той його вбивав, потім приходив на могилу… Словом, це все вже було, і можливо, ця історія відбулася десь під Ніппуром тисяч зо сім років тому, а потім її принесли у Європу. Та і взагалі, може то і не кінь був в оригіналі.

Ще пощастить, якщо у легенди довгий шлях, бо зазвичай у нас літописи переписували монахи, підгляючи у Біблію. От є Володимир Великий, додамо у його життєпис факти із життя царя Соломона, чому ні.

Саме тому у шкільних підручниках так і треба писати — «легендарний період історії, за достовірність ми не ручаємося», або розбирати: от цьому факту є підтвердження, цьому ні, а це — точно байка.