Про англійського письменника з Бердичева, та про мілітаризм та | rawr_says
Про англійського письменника з Бердичева, та про мілітаризм та антимілітаризм на прикладі адаптацій двох творів.
1857 року у Бердичеві народився Юзеф Теодор Конрад Коженьовський.
Дитинство у нього було не дуже: коли йому було чотири роки, він разом зі своєю родиною відправився у заслання у волоґду, оскільки його родина активно готувалася до майбутнього Січневого повстання 1863 року. Потім була смерть матері, переїзд до Австро-Угорщини, і смерть батька, таким чином у 11 років Юзеф залишився сиротою.
У 17 він покинув Австро-Угорщину та став моряком французького торговельного флоту, а у 24 став капітаном, перейшов у британське підданство і змінив ім'я на Джозеф Конрад.
Саме під цим іменем він став відомим англійським письменником, і саме це ім'я носить його музей у Бердичеві на території Монастира кармелітів босих.
1889 року як капітан річкового пароплава він відвідав Вільну державу Конґо.
Насправді це була по перше, не вільна, і по друге, не держава, бо це було колоніальне володіння короля Бельгії Леопольда II.
І відбувалося там справжнє пекло навіть за мірками колоніальної Африки тих часів. В "країні" була жорстка система експлуатації місцевих і буквально відбувався геноцид, і за тридцять років чисельність населення скоротилася удвічі.
Під враженнями від побаченого Джозеф Конрад пише свій найвідоміший роман - " Heart of Darkness" ("Серце темряви").
Книга, не сказати що антивоєнна, бо там не про війну, а антинасильницька. І хоча оця саме пітьма в людях показується на прикладі бельгійців, місцеве африканське населення описане там теж як варвари, бо традиційно для європейців тих часів Джозеф є європоцентристом і сприймає африканців як дикунів.
Це все була передісторія.
Бо 1969 року американський сценарист, режисер та продюсер Джон Міліус адаптує сюжет "Серця темряви" під війну у В'єтнамі.
Сам Джон Міліус мало не поїхав на цю саму війну добровольцем, і сама концепція війни йому подобалася. Тому у сценарії полковник Курц стає не просто божевільним масовим вбивцею, а ще й активно пропагує мілітаризм та життя воїна.
Таким чином на основі цілком антинасильницького твору з'являється твір, що це насилля пропагує. Навіть назва у сценарію з'являється як відповідь на лозунг гіпі "Nirvana Now".
Так, мова йде про сценарій майбутнього фільму "Apocalypse Now" ("Апокаліпсис тепер", "Апокаліпсис сьогодні") 1979 року.
Коли за фільм взявся його режисер, Френсіс Форд Коппола, він значно переробив сценарій, і таким чином фільм став таким яким ми його знаємо, тобто антивоєнним.
Але у ньому залишилося багато сцен, які можна трактувати по різному, тому, наприклад сцена з гелікоптерами чи сцена з напалмом є своєрідними іконами мілітаризму.
Цікавий випадок, коли різні адаптації одного твору мають різну направленість.
Є ще одна схожа історія.
Американський фантаст Роберт Гайнлайн 1959 року публікує свій роман "Starship Troopers" ("Піхотинці зорельота", "Зоряний десант"). Це відверта мілітаристська фантастика, що зображає погляди автора на фоні Холодної війни.
Головний герой у складі військ Земної Федерації воює проти космічних павуків (привіт алюзії на комуністів), і паралельно розказується його історія, школа, де дуже ґрунтовно у вигляді їхніх лекцій описується як Земля процвітає з військовими при владі, як він потрапив до десанту, і так далі, з мораллю що тільки так можна перемогти клятих комуністів павуків.
Але, коли за екранізацію цього роману взявся нідерландський і американський режисер Пол Верговен, сенс твору помінявся на протилежний, антимілітаристський.
Фільм "Starship Troopers" ("Зоряний десант") 1997 року є відвертою пародією на мілітаризм. Пропагандистські ролики, що демонструються у фільмі, є настільки нещирими, що фільм перетворюється на комедію. Добре, що Гайнлайн до цього не дожив.
Але багато глядачів та критиків буквально не викупили гумору, і для них там красиві люди у красивій формі красиво борються з комахами (так, там вже не павуки, та й в цілому багато змін у сюжеті).
Але, що найсмішніше, серед них є і прихильники мілітаризму, для яких цей фільм теж став своєрідною іконою.
