У 80-х історик П'єра Нора запропонував інтелектуалам описати Ф | ненадійна оповідачка

У 80-х історик П'єра Нора запропонував інтелектуалам описати Францію. Ті погодились і займались цим наступні 8 років. Це як раз були часи, коли французи почали ставити собі питання, що лишилось від їхньої нації, крім круасанів і брі. Сам Нора називав ті часи революцію пам’яті — хоча б тому, що в суспільстві почали відкрито говорити про колабораціонізм французів під час Другої світової.

Врешті решт вийшов перелік місць і речей, у яких втілена національна пам’ять французького народу, — тритомник «Місця пам'яті». Власне місця це тільки назва, ними можуть бути події, символи, дати. Як писали вже пізніше — навіть сторінка у вікіпедії.

Можна було б сказати, що це просто список національних символів, на кшталт Маріанни або галльського півня, якби туди не увійшли, скажімо, похорон Віктора Гюго або Колоніальна виставка 1901 року.

Щоправда, Тоні Джадт у своїй рецензії на «Місця пам'яті» іронізував, що так у всесвіті Нора не лишається нічого, щоб не містило в собі пам'яті. А ось, що ще пише Джадт про те, як французи намацували свої національні символи:

Розпад канону історичної пам'яті був прискорений міністром культури Жаком Лангом. Його доповнення до списку пам’яток національної спадщини Франції (раніше обмежувався такими реліквіями, як Пон-дю-Гар або вали Філіпа Сміливого) включали дитячий вертеп дев’ятнадцятого століття та мармурову стільницю Café du Croissant, де лідер соціалістів Жан Жорес випив свою останню чашку кави. Розвалений фасад Hôtel du Nord було додано до національної спадщини на знак поваги до популярного фільму Марселя Карне з такою назвою — хоча сам фільм був повністю знятий у студії.