Вчора New Yorker назвав 100 головних книг цього року. З цікавого: окрім українських «Сірих бджіл» там опинилась книга Девіда Кертцера «Папа на війні». Кертцер хотів зрозуміти, як так вийшло, що Пій XII не називав нацистів злочинцям, а Ватикан під час війни дотримувався нейтралітету.
Як таке взагалі можливо для українців не велика загадка: можна просто почитати pontifex у твітері. Що цікаво — так це те, що Керцер згадує одного кардинала, який все зрозумів одразу, француза Ежена Тіссерана. «Я боюся, що історія матиме, за що дорікнути Святому Престолу», — зауважив він у 1940 році. Він намагався переконати тодішнього папу бути радикальнішим, але безрезультатно.
Після війни Тіссеран допоміг заснувати осередок Наукового товариства Шевченка у Франції та був великим другом УГКЦ. У багатьох публікаціях у нас його навіть називають Євгеном, а не Еженом.
Не хотілось патетичних висловів і писати, що ставлення до українців — лакмусовий папірець на людяність, але в такий день...
