Блукала торговим центром і згадала торішню колонку Олівії Лейн на Гардіан, яку вона написала після завершення локдауна. Лейн, на відміну від письменників та філософів, які зневажливо ставились до натовпу, знаходить у ньому свою привабливість: натовп — це спосіб вирватися з обмежень індивідуального тіла.
«Натовп може не використовувати мову, але це не означає, що він не передає тонкі матерії. Натовпи пропонували людям можливість контакту, близькості, радості, дії. Вони були демократією в необробленому стані, місцем інтуїтивного, а часом і містичного,— хоча немає сумніву, що натовп може бути дурнішим, ніж його окремі учасники, а також більш жорстоким».
Завершується колонка малюнком Генрі Мура з лондонського метро під час бомбардувань.
Раджу відкрити текст Лейн, якщо ви такий самий зашуганий інтроверт, як я, або маєте залишковий страх перед натовпом з ковідних часів.
