​​Була кілька годин у Братиславі, і в моїй культурній програмі | Репортерське пальто

​​Була кілька годин у Братиславі, і в моїй культурній програмі був один пункт (окрім пунктів “випити словацького вина” і “випити словацького пива”) — знайти книжки видавництва Absynt.

Absynt — це словацьке видавництво, яке спеціалізується на репортажах. Вони працюють заледве кілька років і є єдиним на словацькому ринку словацькомовним репортажним видавництвом (але книжки чеською також друкують).

Знайшла їх у першій же книгарні, на тематичній полиці Detektívky / Reportáže. Полиця — помітна, книжки Absynt’a лежали на столах на видному місці і стояли на вікні-вітрині, їхній постер з новинкою (тільки їхній постер) висів на касі.

Асортимент буде дуже знайомий всім, хто цікавиться репортажем в Україні: Осталовська, Кралль, Яґельський, Шабловський, Смоленський та інші польські автори.

Чому так багато поляків, спитаєте ви. Бо засновник видавництва з Кракова, його дружина словачка, а він любить репортажі і вирішив поширити цю любов і цей польський тренд документальної літератури на словаків. Крім перекладів поляків, видавництво має переклади Довлатова, Алєксієвич, Саєрстад, Ґаусса, Капоте, Поллака, Капусцінського.

Зі словацьких авторів був тільки Андрей Бань, його книжку я і купила, і ще не встигла прочитати, тільки пробігла оком по обкладинці. Пишуть, що його репортажі схожі на популярні постмодерні романи, а сам автор як фото- і просто репортер співпрацює зі словацькими та закордонними медіями, працював у зонах конфлікту. Прочитаю — напишу, яке воно. А поки виглядає так, що читати словацькою мені в десять разів легше за чеську, тому шанси прочитати є.

На мій поверховий погляд, у словаків ситуація з репортажем і краща, і гірша, ніж у нас. Видавництво Absynt помітніше (принаймні в точках продажу) за Човен чи репортажну гілку Темпори. Зате в Україні однозначно краща ситуація з авторами — маємо їх уже стільки, що словаки вже могли б і українців перекладати.

Фото з книгарні Artforum.