Репортерське пальто

2022-06-17 15:40:49 В порядку оголошення. Минулого року я закінчила працювати над книжкою про Сєверодонецьк. Книжка репортажів. Там — місця, яких уже немає, і люди, яких уже там немає. Або просто більше з нами немає. Мене, як і багатьох, зараз більше за книжки затягують нескінченні відео з вулиць Сєверодонецька, коли намагаєшся розгледіти свій будинок. Але все ж таки планую дописати/оновити цю книжку і видати. Тому якщо ви з Сєверодонецька і хочете поділитися історією, або знаєте таких людей, пишіть. Відкрити / Коментувати

2022-06-06 21:27:36 Зараз їздимо Сумщиною з Old khata project, мені дуже подобаються люди і ландшафти (а це взагалі моя найбільш незнана область, окрім Миколаївської). Вирішила запостити поточні спостереження — тут про "низову" чи "природну" роботу з травмою.

У всіх тренінгах про роботу з травмою є важливий момент — як завершити інтерв'ю, щоб не кинути людину в її болючих спогадах, а вивести на теперішнє, на життя.

Село Великий Самбір біля Конотопа, межа Сумської і Чернігівської області. Майже ціле, російська техніка рухалася через нього в лютому і березні, але практично не зупиняючись. Люди знімали на відео з-за парканів, рахували і передавали на наступні села. Зв'язок був, тому дзвонили і казали: їдуть. їдуть на роботу. з роботи. з музикою (тобто стріляють).

Коли колона проїжджала, чоловіки виходили лагодити трансформатор, який обстріляли з колони.
Одного дня пошкоджена бмп зупинилася серед вулиці. Екіпаж пересів у інший транспорт і поїхав, колона пройшла, а бмп так і стояла на дорозі. Стояла, стояла, і вибухнула. Вибухом рознесло по околиці всю машину і всю околицю.
Вова показує, що лишилося з найближчої хати (хати його мами) — нічого не лишилося. Валя показує свою хату, де вибило вікна і "стіна відійшла". Веде на город, там серед ірисів руді шмаки металу — оце прилетіло їм на дах і на город. Всі живі, слава богу.

Але Валя плаче. Показує відео поруйнованої хати, яке прислала родичам у Росію. Бо ті не вірили, так і казали: "Валя, то хвейк". А тепер сказали: "То не хвейк, то вже війна. Але ми не винні".

Кожен раз не знаєш заздалегідь, як завершити такі розмови. В голові перебираєш фрази, почуті на лекціях про травму: що давало вам сили це пережити? чим займетеся сьогодні? Але Вова каже: ідем зі мною, і веде через прокошену доріжку на луг, де мирні повні корови. Він веде показати красу — дикі іриси на болоті. Краса терапевтична.

А Валя кличе на чай, який насправді спершу борщ, ковбаса і картопля, тобто все, що було в домі, і тільки потім чай — і ми за столом починаємо сміятися, говорити про тигра, який загруз там на болотах. Рускі його не могли витягнути, охороняли по ночах, а вдень прийшли наші, витягнули і забрали. Говоримо про бабу Лущиху, яка забирала бородавки хлібом: катає ниточку лляну, зав'язує навколо, а вже а потім собаці віддає той хліб із ниточкою, а сама сліпа була.

Сміх і "чай" теж терапевтичні.

#життя_репортерки Відкрити / Коментувати

2022-05-28 12:09:41 Коротке інфо для тих, хто нещодавно приєдналися. В каналі є два основні розділи. #життя_репортерки — тут я пишу про свій хороший і печальний досвід у процесі роботи над репортажами.
#док_чтиво — це про документальну літературу, яку я читаю і про яку мені не лінь сюди написати.
Деколи я забуваю додати гештеґ і допис гуляє сам без розділу. Бувають анонси, але спорадично, ті, що мені самій цікаві або якщо попросили запостити. Рекламних постів немає. Відкрити / Коментувати

2022-05-27 12:03:12 ​​Я геть закинула з лютого своє пальто, не можна так. Напишу, чим зараз займаюся.

По-перше, ми з Анною продовжуємо їздити селами. Історія з Old khata project така. Як і планували, до зими ми зібрали матеріал для книжки, домовилися з класним видавництвом і готові були тільки з'їздити весною ще на Сумщину, куди не доїхали за літо, й видавати. Навіть поїхали на тиждень у монастир, де верстали чорновий варіант. Ну а потім 24 лютого, і книжка пішла в невідомість. Тепер ми їздимо селами й фіксуємо те, що з ними і з людьми зробила війна. Будемо старатися не йти в класичний формат інформування, а далі пробувати шукати поезію в буденному. Були на Київщині і Чернігівщині, тепер на черзі Сумська область.

Крім цього, десь із березня я трохи пишу і редагую у волонтерському проєкті War. Stories from Ukraine. Це історії про те, як українці переживають війну. Редагую культурний напрямок, тому мені можна присилати тексти про зруйновані чи пошкоджені пам'ятки, церкви тощо.

Я зовсім небагато пишу репортажів у класичному розумінні, але мені подобається той, що зробила про залізничників з Сумщини, які їздили-жили в поїзді 40+ днів. Але пишеться зараз тяжко. Багато думок про це, які вартують окремого допису.

Почала працювати в одному проєкті IWPR — записувати свідків злочинів росіян. Міжнародні юристи хочуть показати, що це не просто поодинокі злочини російських військових, а системні — а отже, є злочинами проти людства і потенційно геноцидом українців. Якщо — не дай Бог, але все ж — ви або ваші знайомі пережили щось страшне, що можна назвати воєнним злочином (викрадення, катування, розстріл, обстріл цивільних об'єктів) і готові розповісти про це, пишіть. Я зосереджуюся на Луганщині-Донеччині, але про інші регіони також можна писати, передам колегам.

І останнє, довга історія, яка почалася у 2020-му і вже аж невдобно про це писати, але мені треба таки доробити книжку репортажів про Сєверодонецьк. Вона лежить дописана з минулого травня. Видавництво довго з нею працювало, аж тут така війна, і Сєверодонецьк — це ще один біль. І книжка тепер має бути інакшою. І якщо й вийде вона, то в іншому видавництві. Але треба дописати.

Така от історія. Якщо хочете, аби я написала про щось конкретне чи запитати мене про щось, пишіть у коментарях. Відкрити / Коментувати

2022-05-09 12:59:08 Львівський медіафорум шукає двох журналістів для поїздки на резиденцію у Перемишль (з 11 травня по 7 червня). Учасниками можуть стати журналісти, які висвітлюють війну в Україні і працюють в медіа більше 2 років.

Програма резиденції передбачає надання стипендії, помешкання та робочого простору для створення медійних/мультимедійних проєктів у Перемишлі терміном на 1 місяць.

Щодо деталей телефонувати/писати: 0963714482, Катерина Відкрити / Коментувати

2022-04-17 20:13:12 ​​Курс «Психологія війни. Як журналістам працювати з чутливими темами» від MDF.
Це чотири вебінари з практикуючими психологами й психотерапевтами. Перший уже завтра.

Розклад вебінарів:

1. «Війна, журналістика та психічне здоров’я» — вебінар Валерії Палій (18 квітня)

2. «Як журналістам говорити з полоненими» — вебінар Володимира Петухова і Олени Сек (21 квітня)

3. «Як журналістам говорити з постраждалими від сексуального насильства» — вебінар Віталіни Устенко (21 квітня)

4. «Як журналістам говорити з дітьми, які пережили воєнні дії» — Вебінар Наталії Пашко (23 квітня).

Участь безкоштовна. Реєструватися тут. Відкрити / Коментувати

2022-04-08 12:08:00 Польське репортажне видання Outriders шукає медійників та медійниць для співпраці.
⠀
Команді потрібні журналісти та журналістки, які живуть в Одесі, Херсоні, Миколаєві, Запоріжжі, Дніпрі, Кривому Розі, Полтаві, Чернігові або Сумах.
⠀
Які завдання?
⠀
Показувати, чим живуть міста та люди, коли триває війна. Короткі тексти та фото будуть опубліковані на фейсбук-сторінці та інших платформах Outriders. Це допоможе світу більше дізнатись про війну в Україні.
⠀
Які умови?
⠀
Для створення контенту достатньо мати мобільний телефон (професійна камера не є обов'язковою вимогою). Зайнятість — 1 година на день. Гонорар — від 300 євро на місяць. Бажана мова — англійська, але це не обов'язкова умова для співпраці.
⠀
Надсилайте резюме або короткий опис, чому ви хочете створювати контент для Outrides, на пошту jakub@weareoutriders.com. Усі кандидати та кандидатки проходитимуть співбесіду із засновником видання Якубом Горніцкі.

Джерело: LMF Відкрити / Коментувати

2022-04-01 18:15:41 Вперше з 24 лютого є бажання і привід запостити в цей канал, бо є хороша новина. Оповідання Артема Чапая — в New Yorker Відкрити / Коментувати

2022-02-22 22:29:36 "А ще можна дивитися якісне, ретельно відібране кураторськими руками українське кіно на Takflix.com!", — радить у коментарях Надія Парфан, і я цитую тут її комент, бо абсолютно згодна. Друзі, можна і треба дивитися кіно на Takflix Відкрити / Коментувати

2022-02-22 22:19:41 Коли працюєш на фрилансі, надто чітко розумієш одну річ: що зробиш — то й заробиш. Мене це усвідомлення і так доганяє кожен день, а особливо в такі дні, як тепер. “Збираю гроші, щоб вижити”, — як було написано на картонці в одного чоловіка з сопілкою, бачила його днями у Вінниці.

А значить треба робити свою роботу. І якщо ця робота не на стрічці новин, то оновлювати цю стрічку о третій ночі — краще ні. Як і перевіряти новини з самого ранку. Принаймні для мене так.

Сьогодні я перевірила вперше новини десь о 16 годині. Тихо пишаюся) Просто зранку потрібно було зосередитися на великому тексті і я розуміла: інакше попрацювати не вийде.

А ще треба якось відволікатися. Тому я тікаю в кіно. Там якраз показують "Носорога" Олега Сенцова. Минулого тижня ходила на "Стоп Земля" Катерини Горностай. А десь між ними ще на два світові: "Смерть на Нілі" (нудотина) і "Алея жаху" (мертвячина)
(ні, це не єпідтримка, її я витратила на книжки і на укрзалізницю).

Висновок такий: зараз такий час, що українські фільми цікавіші за все інше, що йде в кіно. Не ідеальні, але в них є оте життя, яке вібрує, і ти його відчуваєш тобі відгукується (якщо що, то “Стоп-Земля” мені відгукується більше, там така вразливість, до якої “Носоріг” не дотягує, але й він цікавий тим, як творці фільму уявити собі 90-ті).

З іншого контенту, який мене відволікає і заспокоює, — це другий сезон подкасту львівського психотерапевта Володимира Станчишина “Бо любов” (тепер це не про особисті, а про робочі стосунки).

Цікаво, що у вас, на чому ви зосереджені і яким ще контентом відволікаєтеся.

#життя_репортерки Відкрити / Коментувати