Радіомовчання Маленька чаклунка із вишитим рюкзачком залишає к | Розповідь пошепки: поезія, казки

Радіомовчання
Маленька чаклунка із вишитим рюкзачком
залишає квартиру, місто, своє ім’я,
оминає реклами, заклики, чорні ятери,
уникає писати і розставляти коми.
Тільки так настоїться магія в тихих омутах.
Тільки так озираються, прокидаються вперше,
Серце-рибо моє,
усе
розставляє
верші,
не зловімося, залишаймося випадковими.
Місто-звір з ліхтарями, під’їздами і крамницями
вже на лови виходить, шукає її, пантрує.
Хай пребудуть з тобою Андерсен, Рональд Руел,
і всі круглі столи, і усі богоданні лицарі,
всі закляття, всі карти, всі витерті темні руни.
Тільки так визрівають справжні, шторми долають.
Маленька чаклунко,
таємні печаті
зламано,
незриме приходить каменем, склом і крицею.
Усе без жалю прояснює темний вересень.
Вона полишає стежку, пірна у верес.
Буває в житті момент – оминати, вештатись,
ставати камінням, листям, водою, птицею.
Повернеться, коли змінить свої сліди.
Приборкає темне місто, терпке і дике.