Українська мова тепер, він каже, якась зіпсута, щось там бельк | Розповідь пошепки: поезія, казки

Українська мова тепер, він каже, якась зіпсута,
щось там белькочуть,
ніяк не дійдеш до суті,
і матюкаються, і що собі дозволяють,
бійки, пиятику, всяку розпусту й блядство,
вийдеш із вежі, а там уже хтось валяється.
А вежа у мене красива, кістки слонової,
втомлюся від цього сказу,
вертаюсь знову я
у прохолоду її, карамельні безміри,
що мені вже ділити з отими бевзями.
Розперезались і язиками ляскають,
не те що колись - ансамблі песни і пляски, і
диктор іще отой на отім каналі,
і хор вірьовки іще - і горя не знали.
Українська мова, він каже, тепер нечиста.
Все протуха за законом великих чисел.
Я би її видавав по сто грамів в руки,
а краще і взагалі би її не рухати.
Мова моя свята. У настінній шафці.
В ліжко її не беру, ні в шинок, ні в шанці.
Я взагалі сенсей у духовній Шамбалі,
ша, малі.
Руки поклали на ковдру.
Ша, малі