Повільна зима – відлуння гуля печерами, розпухле і кволе неб | Розповідь пошепки: поезія, казки

Повільна зима – відлуння гуля печерами,
розпухле і кволе неба чорнильне черево,
і все, що стається – час віддає знічев’я нам.

Кохання живе не довше, ніж інфопривід,
затятість твоя нагадує радше привид,
а решта всього лишається за дверима.

І світ помирає зовсім – тоді народиться,
а все, що змаліло зараз, тоді потроїться.
А поки – не відчиняй,
не пускай
непрохане.