Романтичніше, ніж 'при місяці заблукали', Ніж 'кохалися до не | Розповідь пошепки: поезія, казки

Романтичніше, ніж "при місяці заблукали",
Ніж "кохалися до нестями і де накрило...
Я люблю, коли люди розходяться з мудаками,
І відрощують крила
І фак у свинячі рила.
І заводять картаті сукні, дурну сорочку,
Карабін і патрони, викрутку, кавоварку...
Я люблю, коли люди розходяться по-хорошому,
А не вийде - нехай із боєм, із болем - варто.
Їм стає тоді світ широкий і невідомий
І світанки і кришталеві, і беспечальні..
Я люблю, коли люди вчасно ідуть із дому,
Коли дому нема - не випиті, не розчавлені.
Я люблю, коли люди розходяться з мудаками,
Із останнього вдиху - і в перший нарешті видих.
Ось людина сто років з тіні не витикалася,
а дивіться - випливла.
Те гниле, що гноїть в собі, до биття не звикло.
Шкірить ікла.