​Опівнічні пісні чотирьох пір року (осінні) *** Прохолодни | Safran Book

​Опівнічні пісні чотирьох пір року (осінні)


***
Прохолодний вітрець — відчинила у спальні вікно.
Нахилився і світло ясне пролива скісно місяць.
Саме північ глибока, і мови людської не чуть,
А з-за пологу тканого линуть закоханих смішки.

***
I ранком, і ніччю на листі лежать білі роси,
Ще й довгої ночі — то вітер осінній сумний.
У холоді мерзнути мусите Ви, мій коханий —
При місячнім сяйві я ткатиму одіж старанно.

***
Застигли краплистії роси, мов яшма ясна.
Вночі повіває ледь-ледь вітерець прохолодний.
Коханий тепер-бо до ложа мого не верта; Не сплю — самотою під місяцем ходжу за містом.

***
Oсінній вітрець залітає до мене в вікно, Фіранки тонкі підіймає собі, розвіває.
Я голову — вгору: на місяць погляну ясний,
Віддам почуття через промінь — у далеч безкраю!

Відчуваєте атмосферу осені?