Після нашої публікації з 'Коником' Ольга Дробишева мені напис | Щебетюк
Після нашої публікації з "Коником" Ольга Дробишева мені написала в особисті повідомлення свою думку з приводу того, що не хотіла нікого ображати. Але й відстоювала свою позицію. Я запропонував зустрітися і обговорити ту картинку та її сенси.
У дечому ми зійшлися (зокрема ідея чорного гумору), у дечому ні, зокрема на подачі жарту та іменуванні людини, яка травмувалася після аварії «інвалідом». Бо якщо вже й казати, що аварія спричинила інвалідність, то мало звучати, що тепер коник має інвалідність, а не інвалід.
Питання з термінами - дуже тонка грань.
Адже я не раз зустрічав, та й сам жартував, зокрема:
На парковках для людей з інвалідністю паркується два типи людей:
- люди з інвалідністю, ті хто мають близьких з інвалідністю
- та інваліди.
«Інваліди» у даному випадку - конкретно лайливе слово і не має нічого спільного з особою з інвалідністю.
Моя зустріч з Олею - аж ніяк не перемога. І нічого я там не «порішав». Наскільки я зрозумів, з обох сторін було багато образ. Сама картинка образила величезну кількість людей, підсилила і навіть створила певні нові стереотипи і думки. З іншої сторони - погрози та «побажання» в особистих повідомленнях родичам та близьким Олі. Хіба ми хочемо поширювати зло і ненависть?
Перше, з чим я йшов на зустріч, попросити Олю публічно вибачитися за ту картинку. Друге - змінити вірш, і не поширювати більше такої версії, як мінімум, в ідеалі - виправити проданий тираж.
Я дізнався про Олю та її діяльність буквально незадовго до зустрічі, хоча як виявилося, вона мені колись вже писала повідомлення. Масштаби і напрямок її діяльності - вражають. Однак всі помиляються, і тільки сильні визнають помилки.
Я бачив історію про коника-дурконика. Це мене сильно обурило і мені дуже хотілося це виправити. На мою думку, перше, що треба зробити в таких ситуаціях - спробувати вийти на конструктивний діалог. Я це зробив, наскільки було можливо. Навіть не так - на діалог вийшла Оля, а я запросив поговорити про це детальніше під час особистої зустрічі.
Ті, хто вважає, що я маю чарівну паличку і все вирулю, чи вже вирулив - це не так. І так само як ті, хто думає, що я щось зробив масштабне чи зламав вам плани - це не так. Ми усі маємо продовжувати боротьбу і підсилювати цей резонанс. Адже окрім створення нової асоціації людей з інвалідністю з коником-дуркоником у тому контексті, в Україні повсюди зустрічається термін «інвалід». У автобусах, на залізничних вокзалах, у торгових центрах, у державних структурах і т.д. Та що там, у нас досі називається «Фонд соціального захисту інвалідів», досі є організації та структури, які мають у своїй назві термін «інвалід». Лупаймо цю скалу.
Поки я писав от це і віддавав усім хейтерам власну життєву енергію, Оля написала вибачення. Вона навіть погодила текст зі мною. Він мав бути значно коротшим і більше зосередженим на вибаченні, але я також вже не мав енергії вимагати виправити і погодив як є. Вся енергія пішла на інше. На жаль, частина не побачить, та й думаю, не в повній мірі буде задоволена такими вибаченнями. Я б теж хотів інакше, але відповідати і робити щось за інших - теж не моє.
На наступний день після зустрічі Ольга Дробышева надіслала мені ще одну альтернативу, яка піде на заміну вірша з книги. І ми її затвердили:
"Коник-Дурконик не вчив ПДР, Саме від того похмурий тепер, Заглушку в сидінні заклацнув як слід Кріслу колісному скаже: «Привіт!»".
Ольга надрукує наліпки та виправить вірш у наявних книгах. А також надішле їх всім, хто вже має книги і виявить бажання.
Всім бажаю любові та розуміння. Бажаю, щоб ми слухали і розуміли одне одного.
Я зробив у цій ситуації все, що особисто міг зробити. Дехто назве це «накоїв», але тут вже як сталося. Я також відкритий до конструктивних діалогів, але не до звинувачень.
Тим же, хто розуміє, що мої наміри чисті і завдавати шкоди я нікому не планував/не планую, а лиш хочу, щоб цей світ став більш толерантним, справедливим, натхненним, наповненим добром і любов’ю - величезна і щира подяка.
