Ми не врятуємо весь світ ― ми показуємо, що все можливо: у | Щебетюк
Ми не врятуємо весь світ ― ми показуємо, що все можливо: у Броварах відкрилось інклюзивне кафе 21.3
«Батьки дітей із синдромом Дауна завжди хвилюються, чи зможуть їхні діти колись знайти роботу і бути самостійними. Адже люди з порушеннями інтелектуального розвитку можуть працювати, але повністю самостійно це робити під силу дуже маленькій кількості таких людей. Більшість з них потребує підтримки. Саме тому ми створили кафе та пекарню для наших дітей. Сьогодні вони тут вчаться та мають супровід соціального працівника, а завтра, можливо, отримають роботу тут або в іншому місці, — коментує Аренда Василенко, мама 17-річного Петра із синдромом Дауна та співзасновниця БО «Перспектива 21.3»
21 березня – Всесвітній день людини з синдромом Дауна. І саме в ці дні засновники БО «Перспектива 21.3» відкривають у Броварах кафе 21.3, в якому стажується молодь з порушеннями інтелектуального розвитку. Ми поспілкувались з Ольгою Соколовою, яка відповідає за комунікації та фандрейзинг в організації.
Ідея відкрити кафе виникла давно. У організації ми працюємо у трьох напрямках: освітній, підтримане працевлаштування та підтримане проживання. Щодо освітнього ― наші учні вже закінчують десятий клас. Ще декілька років тому, батьки одного з учнів почали рухатись в напрямку підтриманого працевлаштування ― і ось зараз час для кафе настав.
Три роки тому ми відкрили у Броварах перший заклад такого типу ― Голландську пекарню 21.3. Пекарня та кафе задумувались як майданчики для практики та можливе місце для майбутнього працевлаштування наших учнів з синдромом Дауна, аутизмом, та порушеннями інтелектуального розвитку, а 25% від прибутку йде на розвиток нашої благодійної організації. Та 21.3 ― не перше місце стажування для наших учнів. Вони вже проходили практику у дружніх закладах Києва, таких як Ашан, Стейк-хаус GOODMAN, Urban Space 500, Radisson Blu Podil.
Підтримане працевлаштування ― це соціальна справа, ми не намагаємось вишукувати спеціалістів з вузьких галузей, які працюють з підлітками з порушеннями розвитку. Ми інтегруємо багатьох людей: у нас є бариста, дві адміністраторки та два кухарі. Ми навчаємо їх на місці, вводимо в курс справи. Це про інтеграцію і взаємодію, інклюзію.
Звісно, у нас немає порогів у закладі, є окрема доступна вбиральня та усі умови для маломобільних груп населення. Із самого початку приміщення кафе одразу планувалося інклюзивним.
Як на шляху до відкриття кафе, так і у роботі пекарні, ми, звісно, стикалися з труднощами. Та завжди зустрічались люди, що дізнавались про нашу діяльність і самі пропонували допомогу ― наприклад, надавали будівельні матеріали зі знижкою. У нас є чудова історія з дизайнеркою, яка дізналась про нас та сама написала з пропозицією безкоштовно розробити дизайн кафе. Це дуже круто. Тож із жорсткими упередженнями ми не стикались, навпаки ― отримуємо багато підтримки від оточуючих.
Помітна тенденція серед сучасних українських підприємців ― вони готові до змін. До нас долучається багато бізнесу, як-от кейтерингові компанії, які прагнуть співпрацювати, тільки-но дізнаються про нашу ідею. Що важливо: ми ніколи не показуємо себе нещасними, не хочемо викликати жалість і співчуття. Ми робимо якісну продукцію, позиціонуючи себе як соціально відповідальний бізнес.
У нас поки що немає планів щодо розширення кафе до мережі у різних містах. Ми фокусуємось на тому, чим займаємося зараз. Наша ідея ― створювати модель, поширювати досвід подібних практик. Так само було зі школою: спершу ми створили нову модель навчання дітей з порушеннями інтелектуального розвитку ― а потім за ними були акредитовані навчальні програми, створені курси для спеціалістів із новими підходами. Ми не можемо врятувати весь світ ― ми показуємо, що все можливо. Ми даємо приклад, і це змінює суспільство.
