Тверезо дивитись на біль, Занепад та смерть кожен день, Я бі | Північний вітер

Тверезо дивитись на біль,
Занепад та смерть кожен день,
Я більше не буду твій,
Щодня голову рве мігрень.
Щодня я молю у бога
Аби я залишився живий,
Це моя одинока дорога
У полі несбувшихся мрій.

Ржаве бомбосховище - наша свобода,
Але очі все ще горять,
Навіть за зміни всієї погоди
Ракети по нам летять.
Ніколи не здаватись, це питання часу
Коли закінчится війна,
Усе точно буде, але не відразу,
Коли в сердце прийде весна.

Коли прийде весна - ми почнемо радіти
Неначе маленькі діти,
Я прийду, подарую наступним літом
Твоі улюблені квіти,
Якщо звісно вони не проростуть
Через моі простреленні ребра,
І сам не від щастя я полечу
На сьоме чи восьме небо.

Я бачив очі повні печалі,
Які намагались сміятись,
Тоді не знав що нам і з тобою
Колись доведеться розстатись.
Але зібравши в кулак свою волю
Я не покидаю надій
Пройти свою одиноку дорогу,
По полю несбувшихся мрій.