2022-07-29 14:01:04
Про машини для піхоти і особисту підготовку.
Спілкуючись з воїнами, вони розповідають історії, що часто виникає питання “хто ж поїде і на чому?”. Бо водити машину наче вміють всі, а впевненість і брати відповідальність - це зовсім інша історія, що ти не похорониш своїх побратимів в першому ж кюветі чи на стовпі. Ставлячи питання, а на чому ж ви там їздите, чуєш у відповідь “На всьому, бляха. Ми заходимо в населений пункт, де йдуть бойові, стоїмо, потрібно зніматися, машини не повернулися, і ти шукаєш все, що може їхати.” Так от, цей самий воїн розповів, що їх витяг із пекла в Сєверодонецьку - Жигуль 6 моделі. 150 людей вивіз і помер. Люди виїжджали чіпляюсь за дах і багажник. Воїни бачать всі пікапи, на які збираються кошти, але інколи не розуміють, де вони і як вони й кому доїжджають, і доводиться рятувати себе і своїх на чому прийдеться. І не хочу сказати, що досить пікапів, а те що реалії часто інші, і треба набагато більше машин і всього, ніж літає в інформаційному просторі. Армія в нас величезна, потреб багато, але так багато людей розслабилося вже, що типу все ок, і війна десь там далеко (але про це я понию потім).
Так от, якщо або коли я потраплю на війну, я зроблю все можливе, щоб бути там водієм. Бо воїн з мене буде такое. Можливо навіть автомобіля евакуації. Звісно пройшовши навчання у досвідченіших людей вже там, бо все, що я зараз про це можу уявити - це рожеві окуляри, які будуть розбиті лобовим дзеркалом в середину. Бо одна справа це підготовка в цивільному житті, а зовсім інша вміти водити машину під обстрілами, під криками, у воплях, серед крові і всіх інших рідинах організму. Це як проходити навчання по тактичній медицині в комфортному офісі з кулером води, чайком і печеньками, і хоча б спробувати пройти курс ASM, де вчать витягати поранених з під обстрілів, в багні, землі, пилу, накладати турнікет, коли людина брикається, в несознанке і т/д. Так от, про підготовку. Читаючи пости Andrij Mochurad, я прийшов до того, що курси підвищення кваліфікації й екстремального водіння мені точно не завадять. І не для того, щоб їбашити поліційний розворот, а щоб розуміти, як і що машина може, і як в анекдоті про колобка і вовка “Що з тобою робити?”. Так от курси, це добре, але ще я намагаюся водити все, до чого доберуться руки і ноги.
І от, вашій увазі - пам-пам-пам - Соболь, який ми готуємо воїну із тексту вище. Посидівши за його кермом вже певний час, і переганяючи його по Львову від одного майстра до іншого, я преісполніся нового досвіду так, що не знаю, чи то в мені грає захват, чи страх після керування таким пепелацом. І от це мені здається, реальна машина, яку можливо доведеться водити там. От це, про “їздити на чому прийдеться і вміти на всьому”. І коли я пересів з комфортної Шкоди і турбованого вагівського двигуна, на от цей Баргузин(жорсткий рузькій неймінг), я трохи зрозумів, що рожеві окуляри пора точно переклеювати. Не буду кричати “Всім терміново вчитися на Соболях”, але це просте порівняння, як можна ставитися до своєї підготовки. І якщо у вас є доступ до військових, і ви серйозно думаєте, що ви можете потрапити на війну - питайте їх про такі речі. Про приземлені, побутові, практичні. Вони можливо потім врятують життя.
Можна вже починати срач, нахера ви взяли Соболь. Взяли, бо він живий, і хлопці просили взагалі Ниву. І не через травматичну любов і в пам'ять до постсовкового автопрому, який їх врятував. А просили хоча б щось, що доїде і послужить. Бо у них немає нічого, щоб возити себе і бк. І просили на вже. Без гарантійних листів, постановки на баланс, танців з бубном, збором коштів. От є бюджет, треба робочий коник. І їм абсолютно все одно, чи це машина за 2к доларів, чи за 7. Горять вони однаково, а ми її ще і ніштяками напакуємо. І саме його ми будемо скоро фарбувати й робити івент. І якщо Ви таки вдягнете біле пальто, розказати, що ми зробили помилку, як це зробили більшість сервісів(машину полагодили “на гаражах”) - обережно, можна влізти у свіжу фарбу і не відмитися.
131 views11:01
В
