Розважання від Скинії І не знав я Його. Та я на те прийшов, в | Біблійні розважання Скинії

Розважання від Скинії

І не знав я Його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був Він. У сьогоднішньому Євангелії триває велике свідоцтво Івана Предтечі про Ісуса. Цього разу воно дає нам цінну деталь, якої ми не можемо оминути: не знав я Його. Так Іван вказує нам на те, що шлях пошуку Бога не починається з того, що ми знаємо; що, як вважаємо, ми зрозуміли; із заздалегідь підготовлених відповідей. Якраз навпаки. Шлях, що провадить нас до Бога, починається з повної готовності серця вирушити в напрямку Таємниці. Таємниці, якої ми не знаємо, але яку цілим серцем хочемо зустріти, доторкнутися. Все своє життя Хреститель заповідав прихід Того, хто має навчити всіх, включно із самим Іваном, впізнати Його при зустрічі. Хто шукає Бога у заздалегідь підготовлених відповідях, може бути впевненим, що не знайде Його. Щоби знайти Бога, треба вирушити в мандрівку до Таємниці. Лише вона сама встановлює правила на цьому шляху. Це означає слухати Бога, який промовляє в нашому серці. І якщо Він і використовує якесь повчання чи догми, то це щоби вказати нам шлях, а не перешкодити в мандрах. У вірі ми ніколи не можемо сказати: є тільки так, і крапка! Щонайменше можна вигукнути: ось Він де, дивись! Християнське вчення вказує, воно не намагається дати вичерпні відповіді. Воно завжди вказує на щось, чого не хоче замикати в довершених формулах чи визначеннях. Тому Церква постійно намагається ще і ще раз новими словами сказати те саме, щоби ніколи не втрачати з поля зору того життєдайного джерела, про яке говорить і на яке вказує. Часто це може нас відлякувати. Адже ми зазвичай вважаємо, що певність – це те, що завжди виглядає так само. Але незмінною є лише суть, тоді як спосіб виражати її змінюється – не заради моди, а щоби зберегти вірність суті в нових обставинах. Просімо у Господа благодаті вміти наново розповісти Євангеліє, щоби донести його сучасному світу. Благодаті використовувати мову життя і любові, доступну всім.