Біблійні розважання Скинії

2022-03-03 01:24:05 Розважання від Скинії

Початок 23-го розділу Євангелія від Луки, який читаємо сьогодні, занурює нас у перипетії судового процесу, в якому Ісуса поставлено перед людською несправедливістю. Ось відбувся релігійний суд, на якому Ісус об'явив Себе Сином Божим, Богом, Суддею історії, Сином Чоловічим. Він об'являє себе, коли Його обличчя все ще під заслоною, а ми покликані впізнати Його. І раптом ми бачимо, що Юда, первосвященики, книжники, старійшини, слуги Храму та інші присутні, включно з Петром – ніхто Його не впізнав. Отже, з релігійної точки зору, цей Бог – блюзнірський.

Далі ми спостерігаємо за політичним процесом, у центрі уваги якого – образ царя. Цар є досконалою людиною, вільною людиною, представником Бога на землі. Як перед тим ми побачили кризу образу Храму, Бога та Закону, так тепер настає криза образу царя й людини. Якою має бути ідеальна людина, хто є царем, прикладом для досконалої людини? А тепер ми бачимо спротив політичної влади проти Ісуса. Що робить у цій ситуації Христос? Він відновлює правду. Він є царем правди.

Завданням диявола із самого початку було позбавити базові слова їхньої правди й наповнити їх фальшю. Це постійна діяльна операція, що є початком смерті. Обман є смертю, насиллям, несправедливістю. А тут ми бачимо, як Ісус засуджує будь-яку людську владу над Ним і дає нам нову модель для влаштування політичних стосунків у суспільстві.

Політика не означає бруд. Слово поліс стосується відносин між людьми в місті, не обов'язково між тими, які знають одне одного особисто. Пригадайте, що саме Каїн, згідно з Біблією, був засновником перших міст. Це відсилка до того, на жаль, що стосунки між людьми завжди, від початку світу, спираються на силу сильнішого. Того, хто може вбити всіх інших, а тому ті підпорядковуються йому й гуртуються довкола нього проти можливих суперників. Існує внутрішній мир, адже сильний тримає все під контролем, проте коли найбільший вовк слабшає – інший розбійник стає царем. І ось такий-то й проголошує себе представником Бога на землі – лише тому, що ми так вирішили.

Замість цього нехай Господь дозволить нам побудувати стосунки миру, любові, справедливості, які спираються на істинного царя. Тобто на Того, хто вчинив своє життя даром для братів. Відкрити / Коментувати

2022-03-03 01:22:31 Жінки, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, йдучи слідом за Йосифом, бачили гріб і як поклали тіло Ісуса. Вернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали. Відкрити / Коментувати

2022-03-03 01:22:31 Євангеліє від Луки 23, 1-34.44-56

В той час повели Ісуса первосвященики, книжники і старші народу до Пилата, і почали його обвинувачувати, кажучи:
– Ми найшли, що цей підбурює народ наш, збороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-цар.

Пилат спитав його:
– Ти цар юдейський?
Ісус у відповідь сказав до нього:
– Ти кажеш.

Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби:
– Я не находжу ніякої вини в цьому чоловікові.

Вони ж настоювали і кричали:
– Він народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.

Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік – галилеянин; і довідавшися, що він з-під влади Ірода, відіслав його до Ірода, який тими днями був також у Єрусалимі.

Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити його, тому що чув про нього і сподівавсь побачити від нього якесь чудо. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його обвинувачували. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.

Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, Пилат до них промовив:
– Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не найшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. Та й Ірод не найшов, бо ж відіслав його до нас. Отже, видно, що він не вчинив нічого, гідного смерти. Тому я його покараю й відпущу.

Треба ж було йому на свято випустити їм одного. Та вони всі разом закричали:
– Геть із цим, відпусти нам Варавву!

Цього останнього за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.

Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову. Та вони закричали:
– Розпни, розпни його!

Тоді промовив до них утретє:
– Яке зло вчинив він? Я не найшов у ньому нічого, гідного смерти. Покараю його й відпущу.

Але вони наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб його розп'яти. І крик їхній переміг. Тоді Пилат присудив, щоб сталось, як вони просили. І він відпустив того, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.

І як вони його вели, заставили якогось Симона Киринея, що вертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.

Ішов за ним великий натовп людей і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус обернувся до них і сказав:
– Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою й над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: щасливі неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.

Тоді казати почнуть горам :

впадьте на нас!

– і горбам:

покрийте нас!

Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?

З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.

І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розп'яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці. Ісус сказав:
– Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.

Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години, бо затьмарилось сонце, і завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом:
– Отче, у твої руки віддаю дух мій!
Сказавши це, він віддав духа.

Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи:
– Справді цей чоловік був праведний.

Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, верталися додому, б'ючи себе у груди.

Усі його знайомі стояли оподалік, і жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на все те.

І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, людина добра і праведна, що не пристав був до їхньої ради ні вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста, і очікував Божого царства. Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробі, висіченім у скелі, де ще ніхто не лежав.

То був день приготування і вже заходила субота. Відкрити / Коментувати

2022-03-03 01:21:34 Редакція Журналу Скинія просить підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

3 березня
Четвер

Соборне послання апостола Юди 1, 11-25

Браття, горе тим, що пішли дорогою Каїна і, у відплату, попали в обман Валаама, і у бунті Корея загинули. Вони – підводні скелі на бенкетах ваших, які живляться безсоромно з вами і самих себе випасають; хмари безводні, що їх гонять вітри; дерева, що пізно восени без плоду, двічі умерлі, вирвані з корінням; люті морські хвилі, що власним соромом шумують; блукаючі зорі, яким чорна темрява збережена повіки.

Про них також пророкував Енох, сьомий від Адама, кажучи: «Ось прибув Господь із своїми десятками тисяч святих, щоб учинити суд над усіма і виявити всім безбожним усі вчинки їхньої безбожности, які вони безбожно учинили, та всі зневаги, що проти нього говорили оті грішники безбожні». Вони ремствують, нарікають на свою долю і йдуть за своїми похотями; уста їхні промовляють гордовито, підлещуються для користи.

Ви ж, любі, згадуйте слова, що вам предсказали апостоли Господа нашого Ісуса Христа, які вам говорили: «Останнього часу будуть насмішники, що діятимуть у своїх похотях безбожних». Це ті, що розбрат сіють, тварини, що не мають духу.

Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитесь у Святім Дусі, бережіть себе у любові Божій, очікуючи милости Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. Тих, що вагаються, старайтеся переконати; інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте милосердя зо страхом; ненавидьте навіть одежу, забруджену тілом.

Тому ж, хто може зберегти вас від занепаду і поставити перед своєю славою непорочними в радості, єдиному Богу, Спасу нашому, через Ісуса Христа, Господа нашого – слава, величчя, сила і могутність перед усіма віками, і нині, й по всі віки. Амінь. Відкрити / Коментувати

2022-03-02 00:01:22 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

2 березня
Середа

Книга пророка Йоїла 4, 12-20

Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я там, щоб судити всі народи з довкілля.

Пошліть на роботу серпа, бо жниво дозріло, приходьте, зійдіть, бо чавило наповнене, кадки переливаються, бо зло їхнє розмножилось!

Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині.

Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск, і Господь загримить із Сіону, та з Єрусалиму Свій голос подасть, і небо й земля затремтять, та Господь охорона Своєму народові, і твердиня синам Ізраїлевим!

І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим за святиню, і чужі вже не будуть ходити по ньому.

І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб'ють, а з дому Господнього вийде джерело, і напоїть долину Шіттім.

Єгипет спустошенням стане, і пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди, за те, що лили кров невинну у їхньому Краї.

А Юдея жити буде повіки, і Єрусалим з роду в рід.

Розважання від Скинії

Сьогоднішній біблійний уривок узято з книги пророка Йоїла і він описує в своєрідному диптиху величний день Ягве. У першому образі ми бачимо, як усі народи сходяться до Божого Судді. Перед Ним тремтять небо і земля. Натомість другий образ показує нам мирну картину. Цей страшний Бог (тобто нескінченно великий) буде прибіжищем для свого люду, і кріпостю. Його присутність поміж свого народу запевнить його розквіт – гори закапають вином солодким, а горби молоком тектимуть. Усі ці образи є також символом Святого Духа – дару воскреслого Христа.

Отже, пророк Йоїл говорить про день суду, день сильного і страшного Бога, що прийде судити. Уживаючи такі яскраво апокаліптичні, але одночасно й поетичні вислови, пророк запрошує до навернення, адже Господь прийде у свій день в долину, де вирішуватиметься наша доля. Мабуть, цей вираз вказує на долину Йосафата в Єрусалимі – долину Суду.

Мені подобається думати про те, що Господь прийде в мою долину прийняття рішень. Це не географічне місце – воно ототожнюється з моїм життям. Господь приходить у наше життя, саме там відбувається вселенський суд. Слово суд здається нам жорстким і чимось зверхнім, негнучким. Але суд є іншою стороною прийняття рішення. Як каже Йоїл, це плід розпізнання. Це те, що більш або менш свідомо я і всі ми й так робимо щодня. Я думаю, що Йоїл сьогодні нам хоче сказати ось що: Господь надходить, Він присутній у твоєму прийнятті рішень. Щоразу коли ми робимо вибір, ми можемо зробити його з Богом або без Нього. Можемо зробити його згідно з Його волею або проти неї. Кожне наше рішення формує наші стосунки з Богом: послаблює їх або зміцнює. Усе є вибором у нашому житті: що купити, з ким погуляти, з ким і навіщо працювати, кого і як любити. Так ми будуємо також і наш власний суд! Господи, нехай Твій Дух підтримує наше прийняття рішень та допоможе нам йти до Тебе. Відкрити / Коментувати

2022-03-01 01:27:30 Розважання від Скинії

У ночі Гетсиманії Ісус переживає всі ночі людства. Він перетерплює ніч абсурдної смерті, пізнає досвід покинутості Богом. Тому ми і спасенні, що Ісус пройшов через ці ночі. І в наших ночах ми зустрічаємо Його, присутнього в них, щоб принести Боже світло.

Навіть Його учні покинули Його, Петро зрадив. Нам також трапляється в житті зраджувати Божу любов. Але Бог, на щастя, є більшим від нашого гріха і наших зрад, тому, якщо ми довіримося Йому, то відкриємо, що Його любов перемагає кожне наше зло і гріх.

Той, хто задля нас уподібнився до нас, казав до Бога, свого Отця: не моя, лише Твоя воля, будучи Богом за натурою, прагнув також як людина виконати волю Отця. Якщо Він добровільно видав Себе як винного на страждання і смерть, вчинивши Себе відповідальним за нас, котрі насправді заслуговували на смертні страждання, тоді є очевидним, що він полюбив нас більше, ніж Себе (св. Максим Ісповідник).

Таким є сенс страждання, смерті і воскресіння, над якими ми роздумуємо у ці дні. Нехай вони стануть для нас стимулом досвідчити присутність Бога. Нехай цей досвід торкнеться нашого життя: не тільки згадуймо те, що відбулося дві тисячі років тому, але й проживімо внутрішньо страждання Христа. У такий спосіб ми можемо усвідомити і досвідчити весь тягар нашого зла, наших гріхів та попросити у Бога пробачення і благодаті жити новим життям, життям воскреслих. Тому що лише завдяки Його благодаті можна перетворити гріх на милосердя, на пробачення і так стати свідками та носіями Божої любові. Відкрити / Коментувати

2022-03-01 01:27:18 Євангеліє від Луки 22,39-42.45 – 23,1

Тоді він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. Як же прибув на місце, сказав їм:
– Моліться, щоб не ввійти в спокусу.
І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і, впавши на коліна, почав молитися:

– Отче, якщо хочеш, віддали від мене цю чашу, однак хай не моя, а твоя буде воля!

Він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. І сказав їм:
– Чого спите? Вставайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу.

Він говорив ще, аж тут надходить юрба, і на її чолі йде один з дванадцятьох, на ім'я Юда; він підійшов до Ісуса, щоб його поцілувати. Ісус сказав до нього:
– Юдо, поцілунком видаєш Сина чоловічого?

Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом:
– Господи, чи не вдарити нам мечем?

І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. Ісус озвався:
– Лишіте!
І доторкнувшися до вуха, зцілив його. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти нього:
– Неначе на розбійника ви вийшли з мечами та киями!

Коли я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на мене; та це ваша година і влада темряви.

Схопивши Ісуса, вони повели його і привели в дім первосвященика. Петро ішов слідом за ним здалека.

І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття, і, приглянувшись до нього пильно, каже:
– І цей з ним був!

Він відрікся, кажучи:
– Не знаю його, жінко!

Та трохи згодом другий, побачивши його, каже:
– І ти з них.
Але Петро відповів:
– Ні, чоловіче!

По якійсь годині хтось інший почав настоювати кажучи:
– Справді, і цей з ним був! Таж він із Галилеї!

Петро озвавсь:
– Не знаю, чоловіче, що кажеш.
І зараз же, як він говорив ще, запіяв півень. І тут Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро слово, яке Господь йому сказав був: «Петре, перше ніж запіє півень, ти нині мене відречешся тричі». І вийшовши звідти заплакав гірко.

Тим часом люди, що держали його, над ним знущалися і били його. І закривши йому очі, питали:
– Пророкуй, хто той, що тебе вдарив.

І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.

Як же настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники. І привели його на суд свій і казали:
– Якщо ти Христос, скажи нам.
Він відповів їм:
– Коли скажу вам, не повірите, і якщо вас спитаю, не відповісте. Віднині Син чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.

Усі сказали:
– То ти – Син Божий?
Він сказав до них:
– Ви кажете, що це я.

Сказали ті:
– Навіщо нам ще свідки? Самі ми чули з уст його.
Тоді вся їхня громада встала, повели його до Пилата. Відкрити / Коментувати

2022-03-01 01:26:58 Редакція Журналу Скинія наполегливо просить не поширювати це повідомлення без згоди редакції. Підписатись на розсилку тут: t.me/skynia_biblia

1 березня
Вівторок

Соборне послання апостола Юди 1, 1-15

Юда, слуга Ісуса Христа, брат Якова, покликаний, любим у Бозі Отці і збереженим для Ісуса Христа: хай милосердя, мир і любов будуть у вас повні.

Мої любі, я пильно старався писати вам про наше спільне спасіння і вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. Бо до вас крадькома вдерлися деякі людці, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які з благодаті Бога нашого роблять розпусту і відрікаються від нашого єдиного Владики й Господа Ісуса Христа.

Хочу нагадати вам, хоч знаєте все, що Господь, визволивши людей з Єгипетського краю, згодом видав на погибіль тих, які не вірували. І ангелів, що не зберегли свого достоїнства й покинули житло, зберіг у кайданах вічних, під темрявою, на суд великого дня. Так само Содома й Гомора з сусідніми містами, які, подібно до них, були запродалися розпусті і протиприродній похоті, лежать як приклад, скарані вічним огнем.

Отак і ці, також у маячінні, бруднять тіло, відкидають владицтво і зневажають світлості. І тоді, як сам архангел Михаїл, змагаючись із дияволом і сперечаючись із ним про тіло Мойсея, не наважився винести зневажливого суду, але сказав: нехай тебе Господь судить, ції зневажають те, чого не знають; а те, що, немов та нерозумна звірина, з природи знають, те їх губить. Відкрити / Коментувати

2022-02-27 23:45:43 Розважання від Скинії

Яких апостолів обрав Господь? Простих людей та неписьменних (див. Діян 4,13). Але Він наповнив їх Святим Духом, і вони говорили, навчені Духом, повчаючи мудреців та книжників. А ще Він сказав: Коли оці замовчать, кричатиме каміння. Господь сказав це або про апостолів, або про всі душі, що визволилися від важкого каменя гріха, який лежить на них. І коли той камінь зняти, то вони кричатимуть, славлячи Бога. Як колись тріснули скелі й каміння, що побачили Господа, та відкрилися гробниці (див. Мт 27,51-52), так і коли засяє в душі та явить своє прекрасне обличчя Господь наш Ісус Христос (пор. Пс 67,2), розколеться важкий камінь гріха і вступиться перед Господом. Тоді Він прийде і оселиться в такій душі. І коли душі, що подібні до каменя, бачать це жадане обличчя Христове, вони кричать від радості. Це наче до гори, всередині якої нема житла, бо вона є суцільним каменем, прийшов би майстерний скульптор, що вміє тесати камінь та вирізати в ньому прекрасні палати. Так само і Христос, справжній та геніальний скульптор, приходить до душ, що полюбили Його. Він теше й відбиває від них дух гріха, приготовляє там собі палати й оселяється в них. Отже, кричать подібні до каменя душі, коли Господь показує їм своє обличчя. А про апостолів згадано, бо вони вільно чи невільно скрикнули наче сопілка, коли в них дунув сам Дух. Як забажає той, хто дує, так сопілка й говоритиме. Ось і апостоли та подібні до них, народжені з висот, що прийняли Духа Утішителя, казали так, як хотів у них сам Дух.

св. Макарій Великий Відкрити / Коментувати

2022-02-27 23:44:02 Євангеліє від Луки 19,29-40; 22,7-39

В той час, як наблизився Ісус до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів, кажучи:
– Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши до нього, ви найдете прив'язане осля, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть. Коли ж вас хто спитає: навіщо відв'язуєте? – ви скажете: Господь його потребує.

Пішовши, посланці найшли, як він сказав їм. Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх:
– Навіщо відв'язуєте осля?

Ті відповіли:
– Господь його потребує.

Привівши його до Ісуса, вони накинули на осля свою одежу й посадили Ісуса. І як він їхав, стелили свою одежу по дорозі. Як він був близько до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили, кажучи:
Благословен цар, що йде в ім'я Господнє!
Мир на небі і слава на висотах!

Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому:
– Учителю, заборони твоїм учням.

Він відповів:
– Кажу вам: коли ці замовчать, каміння кричатиме.

Настав день Опрісноків, коли треба було жертвувати пасху. Ісус послав Петра та Івана і сказав:
– Ідіть та приготуйте нам їсти пасху.

Вони його спитали:
– Де хочеш, щоб ми приготували?

Він відповів їм:
– Ось коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде, і скажіть господареві дому: учитель тобі каже: де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би їсти пасху? Він покаже вам велику горницю, вистелену килимами; там приготуйте.

Пішли вони й найшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.

І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним. Він до них промовив:
Я вельми бажав їсти цю пасху з вами, перш ніж мені страждати, бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не завершиться в царстві Божім.

І взявши чашу, воздав хвалу й мовив:
Візьміть її і поділіться нею між собою, бо, кажу вам: віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде царство Боже.

І взявши хліб, воздав хвалу, розламав, дав їм і мовив: Це – моє тіло, що за вас дається. Чиніть це на мій спомин.

Так само й чашу по вечері, кажучи:
Ця чаша – новий завіт у моїй крові, що за вас проливається.

Та ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною. Бо Син чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.

І вони стали один одного питати, хто б то з них міг бути, що мав те зробити.

Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого. Ісус сказав їм:
– Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться. Не так хай буде між вами. Але найбільший між вами хай буде як найменший, а наставник як слуга. Хто бо більший: той, що за столом, чи той, що услуговує? Хіба не той, що за столом? А проте я між вами як той, що услуговує.

Ви – ті, що зостались при мені у моїх спокусах, і я даю вам царство, як мені дав Отець мій, щоб ви їли й пили за столом у моїм царстві, і сиділи на престолах, судячи дванадцять колін Ізраїля.

Симоне, Симоне! Ось сатана хотів просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не ослабла і ти, коли навернешся, утверджуй твоїх братів.

Сказав Петро до нього:
– Господи, з тобою я готовий піти і в тюрму, і на смерть.

Ісус мовив:
– Кажу тобі, Петре, не запіє нині півень, як ти тричі відречешся, що мене не знаєш.

Далі сказав їм:
– Як я вас посилав без калитки, без торби, без взуття, хіба вам чого бракувало?
– Нічого, – відповіли.

І він до них промовив:
– Тепер же хто має калитку, нехай візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч. Кажу вам: має збутись на мені, що написане: його зараховано до злочинців. Так бо те, що сказане про мене, до кінця доходить.

Вони сказали:
– Господи! Ось два мечі тут.
Він відповів їм:
– Досить!

Тоді він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. Відкрити / Коментувати