Розважання від Скинії У Євангелії від Луки ми бачимо, як отец | Біблійні розважання Скинії

Розважання від Скинії

У Євангелії від Луки ми бачимо, як отець каже: Що мені робити? Послати хіба що мого улюбленого сина? Може, його пошанують? (Лк 20,13). З іншого боку, у Матея й Марка ми читаємо, як батько посилає свого єдиного сина зі словами: Матимуть пошану до мого сина. В одній книзі батько каже: Може, його пошанують, – наче сумнівається, оскільки такий зворот вживають при сумнівах. У двох інших книгах він каже: Матимуть пошану до мого сина, – а це ствердження того, що сину буде віддано належну пошану. Одначе Бог не сумнівається й не обманюється. Адже ніхто не знає, що буде. А помиляється той, хто не зміг передбачити того, що потім станеться.
Хіба не очевидно, що в Писанні Отець каже про Сина одне, а насправді відбувається геть інше, і це навіть саме Писання підтверджує? Він сказав, що матимуть пошану до Сина. Але ж Сина побили, висміяли, розіп'яли й умертвили. Він плоттю постраждав значно більше від тих слуг, що були послані до Нього. Чи це означає, що Отець обманув або що Він не знав чи не зміг прийти на допомогу? (...) Ні, не обманюється Отець і не обманює Син. Справді, у Писанні так прийнято, що Бог наче не знає того, про що насправді знає. Це підтверджують і наведений вище приклад, і багато інших прикладів. За цим усім стоїть єдність Божественної сутності та єдність прикмет Отця і Сина. Як Бог Отець не відкриває того, що знає, так і Син (і в цьому Він – образ Отця, пор. 2Кор 4,4; Кол 1,15) те, що знає, не відкриває.

св. Амвросій Медіоланський