Розважання від Скинії Притча про фарисея і митаря викликає по | Біблійні розважання Скинії

Розважання від Скинії

Притча про фарисея і митаря викликає подвійні відчуття.
Разом із попередньою притчею про несправедливого суддю та вдову (див. Лк 18,1-8) вона є маленькою катехизою про молитву, що має бути настійливою, смиренною та довірливою. Своєю чергою, ці дві притчі поєднуються з короткою апокаліптичною промовою (див. Лк 17,20-37), що їм передує. Їх пов'язує тема приходу Господа та суду й справедливості. Це розширює значення притч – у ревній молитві вбачаємо відповідну поведінку для чуйного очікування повернення Господа.

Притча про надокучливу вдову зосереджена на витривалості у постійній молитві. Треба молитися завжди, невтомно, проявляючи терпеливість у вірі.

Та ось притча про надокучливого друга завершується довірливою молитвою: стукайте, і вам відчинять (Лк 11,9). Тому, хто так просить, Отець Небесний дасть, скільки той потребує (Лк 11,8), а передусім дасть йому Святого Духа, що приносить із собою всі інші дари. Зрештою, і сьогоднішня притча запрошує нас молитися зі смиренним серцем: Боже, змилуйся надо мною грішним!

Однак Лука не обмежується лише темою молитви, що має заповнити час чуйного очікування. Він порушує також тему оправдання, роблячи акцент на тому, що може допомогти отримати це оправдання. Він порівнює два протилежні типи поведінки, взяті з юдейського світу. Це порівняння не має на меті розпочати суперечки про стиль життя цих людей, принаймні не для цього ця притча наведена в тексті. Справді, фарисей та митар є лише двома образами, типовими персонажами, дуже спрощеними, майже двома карикатурами. Але саме завдяки такому спрощенню вони стають одразу зрозумілими для читача. Інколи ми потребуємо зробити перерву від глибоких розважань та поглянути на своє життя через призму дуже простої оповідки, щоби перестати розповідати собі байки про себе самого.