Розважання від Скинії Притча Матея про Страшний Суд навчає на | Біблійні розважання Скинії

Розважання від Скинії

Притча Матея про Страшний Суд навчає нас, що Царство Ісуса, за Його ж словами, не є від світу цього. Не тому, що воно розташоване хтозна-де в іншому вимірі. А тому, що воно відрізняється від того, як ми звикли взагалі дивитися на світ та жити в ньому.

Багато хто каже, що пандемія не вчинила нас кращими, як ми на це сподівалися. Що насправді лише поглибилися усі вади та хиби людської душі. Здається, що законом царства людського (адже всі ми поводимося, як царі та цариці у власних персональних карликових царствах) став вислів Кожен зобов'язаний дбати лише про себе. Закон учасників щурячих перегонів, де треба нагромадити більше слави, грошей та здоров'я, ніж у твого сусіда.

У цьому сенсі Царство Ісуса однозначно не є від цього світу, тобто не узгоджується з таким поглядом на світ.

Великий суд у кінці часів, про який розповідає Ісус, є судом над нашим сьогодні. Це настійливий заклик переглянути своє сьогодення. В тому віддаленому майбутньому всі ми дуже чітко побачимо, як прожили цей день.

Дехто отримує цими словами як обухом по голові, сприймає цей уривок як страшилку, щоби ми витягнулися струнко й не ворушилися. Я ж знаходжу в цих словах запрошення до надії. Остаточний поділ на тих, хто любив і хто ні; хто заопікувався голодним, спраглим, бідним, чужинцем, хворим та ув'язненим і хто цього не зробив. Згадкою про цей поділ Ісус хоче сказати мені, що хоч яким поганим, замкненим та егоїстичним видається мені цей світ, насправді це не так. Також у людському царстві сьогодні є багато жінок і чоловіків, які не закриваються у власному егоїзмі, а великодушно опікуються ближнім. Ось у такому бідному ближньому є Ісус, навіть якщо не всі з цих добродіїв визнають це відкрито. Але остаточний суд буде не про те, наскільки явно хто визнавав Бога, а тільки як на практиці Його любив.

Ця притча закликає мене довіряти та визначитися, по якому боці стояти вже сьогодні, не чекаючи на Страшний Суд. Уже від сьогодні я можу піти шляхом, що приведе до Божого Царства. Воно не є ані далеким, ані неможливим. Я маю лише вірити й слідувати вказівкам, тобто Євангелію. І шлях сам знайде мене...