Євангеліє від Луки 22,39-42.45 – 23,1 Тоді він вийшов і пішов | Біблійні розважання Скинії

Євангеліє від Луки 22,39-42.45 – 23,1

Тоді він вийшов і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні. Як же прибув на місце, сказав їм:
– Моліться, щоб не ввійти в спокусу.
І сам відійшов від них так далеко, як кинути каменем, і, впавши на коліна, почав молитися:

– Отче, якщо хочеш, віддали від мене цю чашу, однак хай не моя, а твоя буде воля!

Він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку. І сказав їм:
– Чого спите? Вставайте й моліться, щоб не ввійти в спокусу.

Він говорив ще, аж тут надходить юрба, і на її чолі йде один з дванадцятьох, на ім'я Юда; він підійшов до Ісуса, щоб його поцілувати. Ісус сказав до нього:
– Юдо, поцілунком видаєш Сина чоловічого?

Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом:
– Господи, чи не вдарити нам мечем?

І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо. Ісус озвався:
– Лишіте!
І доторкнувшися до вуха, зцілив його. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі храму і старших, що були вийшли проти нього:
– Неначе на розбійника ви вийшли з мечами та киями!

Коли я щодня був з вами в храмі, ви не наклали рук на мене; та це ваша година і влада темряви.

Схопивши Ісуса, вони повели його і привели в дім первосвященика. Петро ішов слідом за ним здалека.

І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття, і, приглянувшись до нього пильно, каже:
– І цей з ним був!

Він відрікся, кажучи:
– Не знаю його, жінко!

Та трохи згодом другий, побачивши його, каже:
– І ти з них.
Але Петро відповів:
– Ні, чоловіче!

По якійсь годині хтось інший почав настоювати кажучи:
– Справді, і цей з ним був! Таж він із Галилеї!

Петро озвавсь:
– Не знаю, чоловіче, що кажеш.
І зараз же, як він говорив ще, запіяв півень. І тут Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро слово, яке Господь йому сказав був: «Петре, перше ніж запіє півень, ти нині мене відречешся тричі». І вийшовши звідти заплакав гірко.

Тим часом люди, що держали його, над ним знущалися і били його. І закривши йому очі, питали:
– Пророкуй, хто той, що тебе вдарив.

І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.

Як же настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники. І привели його на суд свій і казали:
– Якщо ти Христос, скажи нам.
Він відповів їм:
– Коли скажу вам, не повірите, і якщо вас спитаю, не відповісте. Віднині Син чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.

Усі сказали:
– То ти – Син Божий?
Він сказав до них:
– Ви кажете, що це я.

Сказали ті:
– Навіщо нам ще свідки? Самі ми чули з уст його.
Тоді вся їхня громада встала, повели його до Пилата.