Євангеліє від Луки 23, 1-34.44-56 В той час повели Ісуса пер | Біблійні розважання Скинії

Євангеліє від Луки 23, 1-34.44-56

В той час повели Ісуса первосвященики, книжники і старші народу до Пилата, і почали його обвинувачувати, кажучи:
– Ми найшли, що цей підбурює народ наш, збороняє давати кесареві податок і каже, що він – Христос-цар.

Пилат спитав його:
– Ти цар юдейський?
Ісус у відповідь сказав до нього:
– Ти кажеш.

Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби:
– Я не находжу ніякої вини в цьому чоловікові.

Вони ж настоювали і кричали:
– Він народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.

Почувши це, Пилат спитав, чи цей чоловік – галилеянин; і довідавшися, що він з-під влади Ірода, відіслав його до Ірода, який тими днями був також у Єрусалимі.

Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса, бажав бо здавна бачити його, тому що чув про нього і сподівавсь побачити від нього якесь чудо. Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого. Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його обвинувачували. Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата. І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.

Тоді, скликавши первосвящеників, старшин і народ, Пилат до них промовив:
– Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу. Ось я, розсудивши справу перед вами, не найшов у цьому чоловікові ніякої вини в тому, в чому ви оскаржуєте його. Та й Ірод не найшов, бо ж відіслав його до нас. Отже, видно, що він не вчинив нічого, гідного смерти. Тому я його покараю й відпущу.

Треба ж було йому на свято випустити їм одного. Та вони всі разом закричали:
– Геть із цим, відпусти нам Варавву!

Цього останнього за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.

Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, промовив до них знову. Та вони закричали:
– Розпни, розпни його!

Тоді промовив до них утретє:
– Яке зло вчинив він? Я не найшов у ньому нічого, гідного смерти. Покараю його й відпущу.

Але вони наполягали, кричачи сильно, і вимагали, щоб його розп'яти. І крик їхній переміг. Тоді Пилат присудив, щоб сталось, як вони просили. І він відпустив того, що за повстання й убивство був вкинутий у темницю і якого вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.

І як вони його вели, заставили якогось Симона Киринея, що вертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.

Ішов за ним великий натовп людей і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус обернувся до них і сказав:
– Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою й над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: щасливі неплідні, і лона, що не родили, і груди, що не годували.

Тоді казати почнуть горам :

впадьте на нас!

– і горбам:

покрийте нас!

Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?

З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.

І як прийшли на місце, що зветься Череп, там розп'яли його і злочинців, одного по правиці, і другого по лівиці. Ісус сказав:
– Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.

Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години, бо затьмарилось сонце, і завіса храму роздерлася посередині. Ісус закликав сильним голосом:
– Отче, у твої руки віддаю дух мій!
Сказавши це, він віддав духа.

Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи:
– Справді цей чоловік був праведний.

Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, верталися додому, б'ючи себе у груди.

Усі його знайомі стояли оподалік, і жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на все те.

І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, людина добра і праведна, що не пристав був до їхньої ради ні вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста, і очікував Божого царства. Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробі, висіченім у скелі, де ще ніхто не лежав.

То був день приготування і вже заходила субота.