Розважання від Скинії Початок 23-го розділу Євангелія від Лук | Біблійні розважання Скинії
Розважання від Скинії
Початок 23-го розділу Євангелія від Луки, який читаємо сьогодні, занурює нас у перипетії судового процесу, в якому Ісуса поставлено перед людською несправедливістю. Ось відбувся релігійний суд, на якому Ісус об'явив Себе Сином Божим, Богом, Суддею історії, Сином Чоловічим. Він об'являє себе, коли Його обличчя все ще під заслоною, а ми покликані впізнати Його. І раптом ми бачимо, що Юда, первосвященики, книжники, старійшини, слуги Храму та інші присутні, включно з Петром – ніхто Його не впізнав. Отже, з релігійної точки зору, цей Бог – блюзнірський.
Далі ми спостерігаємо за політичним процесом, у центрі уваги якого – образ царя. Цар є досконалою людиною, вільною людиною, представником Бога на землі. Як перед тим ми побачили кризу образу Храму, Бога та Закону, так тепер настає криза образу царя й людини. Якою має бути ідеальна людина, хто є царем, прикладом для досконалої людини? А тепер ми бачимо спротив політичної влади проти Ісуса. Що робить у цій ситуації Христос? Він відновлює правду. Він є царем правди.
Завданням диявола із самого початку було позбавити базові слова їхньої правди й наповнити їх фальшю. Це постійна діяльна операція, що є початком смерті. Обман є смертю, насиллям, несправедливістю. А тут ми бачимо, як Ісус засуджує будь-яку людську владу над Ним і дає нам нову модель для влаштування політичних стосунків у суспільстві.
Політика не означає бруд. Слово поліс стосується відносин між людьми в місті, не обов'язково між тими, які знають одне одного особисто. Пригадайте, що саме Каїн, згідно з Біблією, був засновником перших міст. Це відсилка до того, на жаль, що стосунки між людьми завжди, від початку світу, спираються на силу сильнішого. Того, хто може вбити всіх інших, а тому ті підпорядковуються йому й гуртуються довкола нього проти можливих суперників. Існує внутрішній мир, адже сильний тримає все під контролем, проте коли найбільший вовк слабшає – інший розбійник стає царем. І ось такий-то й проголошує себе представником Бога на землі – лише тому, що ми так вирішили.
Замість цього нехай Господь дозволить нам побудувати стосунки миру, любові, справедливості, які спираються на істинного царя. Тобто на Того, хто вчинив своє життя даром для братів.
