2020-05-17 20:09:18
Медична реформа Уляни Супрун: крах чи підйом Сьогодні тема медицини як ніколи актуальна. На тлі пандемії коронавірусу, 1 квітня розпочався другий етап медреформи в Україні. Після цього, як влада, так і суспільство розділилися на два табори: «за» та «проти». Я хочу детально розібрати основні аспекти реформи системи охорони здоров’я, яка розпочалася в 2017 році, і освітити її переваги та недоліки.
Як було до реформи?До 2017 року в Україні вповні функціонувала радянська система охорони здоров’я, з якою зустрічався кожен. Потрібно зазначити, що за комуністичного устрою вона працювала нормально. Після переходу до капіталізму, така фундаментальна складова держави як медицина почала тріскатися по швах. Головна проблема - гроші. Радянська система фінансування медзакладів, яка була побудована на
«уравніловкє», вклинила корупцію у медицину. У чому полягає ця система: один хірург робить 6 операцій на місяць, а інший 28, але у кінці місяця обидва отримують однакову зарплату. Це спричинене тим, що гроші йдуть не за фактичні послуги, надані лікарями, а «за койки».
Тобто, умовно кажучи, гроші на лікарню виділяють з бюджету еквівалентно кількості місць для хворих. Для капіталістичного світу, це - тотальний абсурд. Основні принципи медреформи:Головною фішкою реформи є поетапний перехід до капіталістичної системи з ефективним розподілом державного фінансування. Це відображається в головному лозунгу реформи: «Гроші за пацієнтом!» Тобто тепер лікарня (чи будь-яка інша державна медустанова) отримує гроші не за панцерні сітки ліжок, а за фактичну кількість наданих послуг.
Пацієнтам та пацієнткам дозволяється обирати лікарів. Так починається конкуренція серед медиків, інакше кажучи - змагання за якість наданих послуг.
Конфузи:Сьогоднішня влада звинувачує медреформу в можливому скороченні 50 тис. медпрацівників і закритті 322 медзакладів. УВАГА-МЕДЗАКЛАДІВ! Цей список відноситься безпосередньо до сільських ФАПів (про які я писав у пості про децентралізацію, які негайно треба скорочувати) і туберкульозних диспансерів (у сучасному світі для них немає потреби, туберкульоз можна вправно лікувати в інфекційних лікарнях без зберігання інфікованих по 6 місяців у диспансерах у жахливих умовах, адже за 10-20 днів можна вивести хворого на стадію, коли він не може заражати інших).
Звинувачувати треба не реформу, а депутатів і депутаток, які голосували 12 грудня 2019 за бюджет. Не розумію і досі, чому на медицину витрачається менше, ніж на старого/нового Арсена Авакова з його міністерством.
Проблеми та реальні промахи реформи:-Комунікація. Вона просто відсутня. Люди не розуміють, що і як працюватиме.
-Головні лікарі. За реформою, головний лікар чи лікарка повинні стати справжніми менеджерами, оскільки лікарням надається суттєва автономія. Не мені вам пояснювати, якими можуть бути менеджери (здебільшого) 75-річного віку.
207 views17:09