Я нічого не писав з початку війни. Не міг зібратися з думками | Пан Лодзь розповідає

Я нічого не писав з початку війни.
Не міг зібратися з думками та й просто не міг зібратися.
Перший тиждень з дружиною, її мамою, трьома дітьми та собакою ми тікали від війни. Два дні під Києвом на холодній дачі (поки не побачили бій винищувачів прямо над нами), потім день дорога до Бердичіва (ніч там, дякую Настя), далі три дні в Хмельницькому (дякую Льошка ), потім день дорога до Львова і на місяць-два ми тут (дякую Олеже, дякую дівчата та хлопці з Inoxoft).
Чому навчив мене цей тиждень? Бути вдячним, цінувати, спати по черзі і в одязі, бігати з дитиною та собакаю на руках, ненавидити...
Другий тиждень я провів намагаючись зібратись і почати працювати – поки що виходить важкувато (постійна тривога та діти, які теж нервують, не дають зосередитись). Не їду з України, допомогаю Мінцифрі, намагаюсь зі спільчанами запустити роботу бюро. Буду писати.