Окей, я вправно знайшла багато аргументів: чому щось не вийде. | Сом у Раї

Окей, я вправно знайшла багато аргументів: чому щось не вийде. А які аргументи можу знайти, що впораюся, вивезу й у мене все вийде? Чому завчасно зневірена у собі?

«що буде, якщо у мене вийде?»

Ніколи не питала себе у такому ключі: що буде, якщо у мене вийде? що буде, якщо я спробую? що буде, якщо мене візьмуть? що, як отримаю бажане? Я не давала собі ані шансу на помилку, ані часу на адаптацію, ані права на спробу.

Я боялася відповідальності.
Відповідальності за власні емоції, вчинки, міркування чи чужі почуття. Я вперто ігнорувала її та не хотіла на себе брати. Бо мені страшно одноосібно відповідати за власне життя. Особливо, за факапну його частину.

Типу я зробила, я нафакапила, я відповіла. Інтелектуально ця схема виглядає просто: зробив-отримав. Але на відчуттях — інакше. Бо є: я зробила — я отримала на горіхи — я померла від сорому та провини, відчула себе невдахою, і так побоялася зіткнутися із цим досвідом ще раз, що взагалі почала утримуватися від дій.

Сумно усвідомлювати, що більшу частину свого життя я уникала самого життя, хоча мені здавалося, що «активно» його досліджую…

Зараз стою спустошена і розгублена. Я не маю плану. Мені просто добре від того, що нічого нема