Доброго ранку Синдром самозванця — це психологічна модель, | Spartak Subbota

Доброго ранку

Синдром самозванця — це психологічна модель, за якої люди сумніваються у своїх досягненнях і мають постійний страх бути викритими як самозванці, незважаючи на докази своєї компетентності та успіху. Люди з синдромом самозванця часто вважають, що не заслуговують на визнання чи успіх, яких досягли, і пояснюють свої досягнення вдачею.

Синдром самозванця проявляється наступним чином:

Невпевненість у собі
Надмірна праця
Страх перед невдачею
Важко прийняти похвалу
Перфекціонізм
Порівняння з іншими
Приховування недоліків

Синдром самозванця не обмежується статтю, віковою групою чи професією. На появу синдрому впливає сукупність факторів, включаючи риси характеру, виховання, очікування суспільства та культуру на робочому місці.

Риси особистості. Перфекціонізм, висока самокритика і схильність до тривоги, можуть зробити людей більш сприйнятливими до синдрому самозванця. Дуже цілеспрямовані та амбітні встановлюють для себе нереалістично високі стандарти, що призводить до вигорання та відчуття власної неспроможності до дій.
Виховання в родині. Якщо людина виросла в середовищі, де її досягнення постійно порівнювали з іншими, або якщо вона отримувала умовну любов і схвалення на основі своїх досягнень, у неї формується страх не виправдати очікувань.
Культурні та суспільні очікування. У культурах, де високо цінуються досягнення, люди можуть відчувати тиск і боятися, що їх викриють у невідповідності цим високим стандартам.
Навчальне та робоче середовище. Конкуренція серед колег або однолітків, які є такими ж успішними, призводить до порівнянь і сумнівів у собі. Крім того, культура на робочому місці, яка підкреслює перфекціонізм або висуває нереалістичні вимоги до працівників, може сприяти прояву синдрому самозванця.
Уявна відсутність прикладів для наслідування. Відсутність чи наставників, які стикалися з подібними проблемами та відкрито обговорювали свої проблеми з невпевненістю у собі, може посилити синдром самозванця. Бачити, як інші досягають успіху без зусиль, може викликати відчуття неадекватності.
Упередження атрибуції. Це когнітивне упередження зміцнює переконання про некомпетентність, адже люди з синдромом самозванця схильні приписувати свої успіхи зовнішнім факторам, таким як удача чи допомога інших.
Страх перед оцінкою та відмовою. Люди з синдромом самозванця часто бояться, що їх оцінять інші, і хвилюються через відмову чи критику. Це перешкоджає їм ризикувати або шукати можливості.

В результаті, зʼявляються такі наслідки:

Підірвана самооцінка
Тривога
Вигорання
Зволікання та уникання
Упущені можливості
Порушені стосунки
Застій у кар’єрі
Самосаботаж
Ізоляція
Зменшення задоволеності роботою

Подолання синдрому самозванця – процес, який потребує часу та зусиль, але є кілька способів, які можуть допомогти людям впоратися.

Визнання та прийняття стану
Виклик негативним думкам
Реалістичні стандарти та цілі
Відзнака досягнень та похвала
Позитивні відгуки від довірених наставників, колег або друзів
Визнання помилок
Практика співчуття до себе
Встановлення меж
Професійна допомога спеціаліста

Синдром самозванця не є раціональною чи точною оцінкою здібностей і досягнень людини. Це когнітивне спотворення, модель негативного мислення, яку можна вирішити за допомогою самосвідомості, терапії та особистого розвитку. Визнання факторів, які сприяють синдрому самозванця, є важливим першим кроком у його подоланні та формуванні впевненості в собі.